Исключение Дубинского из партии – логический конец: чем показательна эта ситуация

Чесно кажучи, я донедавна інформаційні вибухи уявляв собі дещо іншим чином. Бо якось сказати, що шокований новиною, я зараз не можу. Ну якось вона геть не перевернула мій світ.

Читайте також Політичний проєкт чи самопіар: яка ймовірна мета об'єднання "Дубина"

Дубінський сумлінно працював над своїм виключенням

Власне, тому, що виключення Дубінського з партії – це не сенсація, а логічний підсумок досить довготривалої, системної та сумлінної роботи самого Дубінського у цьому напрямку.

Я не пам'ятаю прикладів, аби хтось, будучи членом якоїсь партії, так заповзято домагався власного виключення.

І справа тут не лише у санкціях з боку США. Вони, мабуть, свою роль все ж відіграли, але швидше як каталізатор, а не як причина.

Просто є велика різниця між необхідністю "заткнути" десь діру під час "пришвидшеного партійного будівництва" будь-якою медійною фігурою, і реальною політичною діяльністю.

Оці всі походи медійних фігур в політику незмінно мають два варіанти розвитку: або медійні фігури стають політиками, або залишаються такими як Дубінський, якому, схоже, у форматі блогера до цього часу комфортніше.

Чим покозова ситуація з Дубінським

Очевидно, що тепер він може з цим не погодитися і розгорнути власну політичну активність. Втома від зеленого кольору може дозволити обрати будь-які кольори веселки. Щоправда, я не думаю, що комусь колись набридне блідий зелено-сірий відтінок, знайомий у нас усім. Ну але це вже не про партійну приналежність. Любов до сіро-зелених відтінків від партійності не залежить.

Але ситуація з Дубинським показова і в іншому плані. Що реально засвідчили місцеві вибори? Вони показали зростання органів місцевого самоврядування, у які переміщуються фінансові центри, а, отже, і центри ухвалення рішень.

Вага самоврядування різко зростає, але водночас боротьба за ці структури виключно на засадах "брендових партій", є неможливою. І партії, очевидно, мають це розуміти.

Рекомендуємо! Як Медведчук і Коломойський стали товаришами по нещастю

З Дубінським, очевидно, починається відхід епохи медійно-номінальних партійних лідерів регіональних осередків. Не дивно, що це почалося зі "слуг", бо їхня партія як партія почала виникати уже після місцевих виборів. На основі обраних місцевих депутатів. Але підозрюю, що цей тренд буде продовжено і в інших політичних силах, які будуть змушені зайнятися власними осередками найближчим часом. І часи "медійних парашутистів" з центру на місця, мабуть, почнуть відходити у минуле. І це буде для всіх непогано.