Фейкова прозорість: чому недоброчесні судді легко долають усі перевірки

Оновлення судів не відбулось, а недоброчесні легко долали усі перевірки. Одна з причин – недостатня прозорість процедур. Сама ж Комісія вважає процес "надмірно прозорим" та пропонує зробити оцінювання суддів ще більш закритим.

Читайте также: Чому чесна суддя Гольник не має підтримки, або Яка Санта-Барбара відбувається в суді Полтави

Головною метою судової реформи є очищення від недоброчесних суддів та оновлення судів за рахунок нових людей не з системи. І можливості для досягнення таких цілей були. Комісія має відповідні повноваження. Громадськість була готова максимально сприяти очищенню від недоброчесних суддів. Членам комісії дали величезні зарплати по 250 тисяч гривень на місяць та усі необхідні ресурси.

Але Комісія на чолі з Сергієм Козьяковим перетворила це все на фейк та лише імітувала реформу. У зв’язку з цим Громадська рада доброчесності заявила про свій вихід з процесу оцінювання суддів.

Сергій Козьяков

Опубліковані у серпні соціологічні опитування показали, що після 2 років судової реформи рівень довіри до судів ще зменшився. Схвалює діяльність судів лише 1 % громадян. Частково схвалює 7 %. І зовсім не схвалює 52 %. Це яскраве свідчення повного провалу реформи.

Здавалось би, влада буде намагатись виправити ситуацію. Натомість, Комісія демонстративно продовжує закручувати гайки. Нещодавно Сергій Козьяков заявив, що "надмірна прозорість, може привести до шкоди не лише окремому судді, а й судовій системі в цілому". Тобто шкоди завдають не відсутність очищення та оновлення, а надмірна прозорість.

Очевидно, що Комісія готується зробити перевірки суддів більш закритими. Та чи взагалі оцінювання суддів є по-справжньому прозорим. Так, ми дійсно можемо бачити он лайн, як судді проходять співбесіду. Але це лише гарна картинка, яка жодним чином не впливає на результат. Найважливіше, як члени Комісії виставляють бали за це оцінювання.

Читайте также: Чому суддю-викривача Гольник не пускають до Антикорупційного суду

Ми вже бачили як судді щодо яких є конкретні факти про їх недоброчесність, судді Майдану, судді, які не могли пояснити свої статки або відверто брехали отримували високі бали та успішно проходили оцінювання. Тобто те, що суддя говорить на співбесіді не має значення. Значення має, які бали члени Комісії ставлять судді. І саме це знаходиться за сімома замками і поза будь-яким контролем суспільства.

Ми не знаємо хто і який бал поставив. За якими критеріями ці бали виставляються. Чи завжди вони виставляються за одними правилами. Це створює величезне поле для маніпуляцій. Таким чином можна протягнути "потрібного" ручного кандидата та "завалити" сильного та незалежного.

І досвід конкурсу до Верховного Суду та оцінювання показує, що члени Комісії використовують ці можливості на повну. До речі, ця інформація закрита не лише для громадськості, але й для самих учасників оцінювання. Один конкурсант до Верховного Суду попросив Комісію надати йому копію виконаного ним практичного завдання.

Інший кандидат просив дати інформацію не лише про підсумковий бал, а про усі бали, які виставили йому члени Комісії. У двох випадках Комісія відмовила. Тобто уявіть, що ви йдете на конкурс, виконуєте завдання, проходите співбесіду і отримуєте якийсь бал. Ви просите, а поясніть – як цей бал сформований і чому у іншого конкурсанта він вищий, тоді як претензій до нього більше.

І взагалі, дайте мені копію моєї роботи, може ви не мою роботу оцінювали. А вам кажуть – ні, не маєте права. І взагалі у нас все суперпрозоро, от навіть Ваша співбесіда на ютюбі є, і фото як ви пишете практичне завдання. Які претензії ? Обидва кандидати звернулись у новий Верховний Суд, з проханням зобов’язати Комісію надати таку інформацію. Але суд прогнозовано підтримав позицію Комісії, яка його і створила.

Мотивація Верховного Суду по балах взагалі унікальна. Виявляється члени Комісії не зобов’язані фіксувати проміжні бали, з яких формується загальний. Тобто Верховний Суд фактично узаконив можливість Комісії знищувати проміжні бали. Тоді вже точно ніхто, ніколи не встановить хто протягував недоброчесного суддю. А отже жодної відповідальності. Поставив потрібний бал, потрібному кандидату і кінці у воду.

Ну ок. Не хоче Комісія казати хто, який бал поставив. То чи може суспільство знати хоча б кількість голосів "за" та "проти" судді. Виявляється теж ні. Ось Вам приклад судді Майдану Наталії Марфіни. Це дружина колишнього СБУшника, якого спіймали на хабарі у 180 000 доларів. Вона відверто збрехала на співбесіді, але успішно пройшла оцінювання та отримала рекомендацію на довічне суддівство.

Я надіслав запит Комісії з простим проханням повідомити скільки членів Комісії проголосували за, а скільки проти Марфіної. Просто цифри, без прізвищ, але Комісія відмовила. Така ж позиція щодо голосування за Ігоря Погрібніченка. Це суддя, завдяки якому член Комісії Тетяна Весельська отримала безкоштовно елітну квартиру у Києві.

Щодо співбесід, то Комісія вже давно обмежує їх трансляції щодо суддів, які походять з окупованих територій. Чомусь вирішили, що пояснення щодо походження майна, яке судді мають декларувати створює якусь небезпеку для них.

Завдяки цьому вже майже 200 суддів пройшли співбесіду у закритому режимі. Серед них і Голова апеляційного господарського суду Львівської області Борис Плотницький, дочка члена Комісії Миколи Мішина – Олена Шилова, близький родич Андрія Портнова – Андрій Секірський, невістка одіозного екс-голови Конституційного суду Анатолія Головіна – Катерина Головіна.

Борис Плотницький

До усіх них є питання, але ми так і не дізнаємось – чи ставились вони і якими були відповіді. Закритою була і співбесіда судді Волинського окружного адміністративного суду Віри Смокович, до якої було дуже багато питань щодо її майна. Це рідна сестра Михайла Смоковича, чинного голови Касаційного адміністративного суду.

Чому ця співбесіда була закритою невідомо. Я надіслав запит з проханням надати рішення про проведення закритого засідання, але Комісія відмовила. Я оскаржив відмову до Верховного Суду. Проте суд не лише підтримав дії Комісії, але й сам провів своє засідання закрито і без виклику сторін. Хоча усі інші спори з Комісією відбуваються відкрито. Мабуть, прізвище Смокович таки має магічну силу.

А ще голова Комісії Сергій Козьяков дуже часто говорить, що, на відміну від громадських активістів, члени Комісії несуть відповідальність. Насправді, наразі не відомо жодного випадку, коли члени Комісії понесли реальну відповідальність. Зате відомо, що Юрій Тітов та Володимир Бутенко уникли покарання за неналежне декларування. Тарасу Лукашу зійшло з рук використання на конкурсі сфальшованого документа.

А Тетяна Весельська, щодо якої є кримінальне провадження за незаконне збагачення і встановлений факт брехні у декларації родинних звязків до сих пір не покарана і оцінює інших суддів. До речі, коли Автомайдан подав скаргу на Весельську, то запитав у Комісії – а хто відповідальний за її розгляд. Комісія відмовилась надати таку інформацію.

Тетяна Весельська

Ми оскаржили відмову у Верховний Суд. І на суді представник Комісії стверджував, що таких відповідальних немає. Це абсурд, але Верховний Суд визнав відмову Комісії правомірною. Тобто суд узаконив приховування від громадськості такої інформації.

Цікаво, що головуючий у цьому процесі суддя Михайло Гриців отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності, але Комісія визнала його переможцем конкурсу. Наразі оцінювання проходить його дружина, яка теж має негативний висновок і саме від Комісії залежить чи буде вона далі суддею. То чи не у цьому причина такого рішення Верховного Суду?

Михайло Гриців

Все це доводить, що прозорість оцінювання суддів є лише імітацією справжньої прозорості. А члени Вищої кваліфікаційної комісії мають можливість маніпулювати балами і не несуть жодної відповідальності. Сергій Козьяков часто посилається на європейський досвід, де процедури дійсно більш закриті.

Але ж там довіра до суддів та органів, які їх призначають у десятки разів більша. У нас же ж Комісія повністю себе дискредитувала, а отже надія лише на максимальну прозорість та зовнішній контроль. Тому якщо ми хочемо, щоб на нових конкурсах у Антикорупційний та Верховний суди чесні та незалежні кандидати мали бодай якийсь шанс, то потрібно терміново міняти правила.

Ми повинні бачити, які бали ставляться кожним членом Комісії і кожен з них має нести відповідальність за свої рішення. Інакше нас чекає багатосерійний мильний серіал, у якому під камерами високооплачувані члени Комісії будуть імітувати чесний і прозорий конкурс з наперед відомим результатом. Боротьба за чесні суди триває і справедливість однозначно переможе.