"Как хачю, так і гаварю", або Як відроджувати рідну мову

Коли в Ізраїлі стали відроджувати іврит, який був до того тисячі років поспіль мертвою мовою, то на державному рівні запровадили дві речі.

По-перше – склали комісію з мовознавців, яка стала поступово адаптувати цю прадавню мову до сучасних вимог – тобто, запроваджувати терміни, яких в івриті не було, адаптуючи їх саме під цю мову (тобто, не запрягали коняку позаду воза, а саме навпаки: брався, можливо, іномовний термін та підганявся під мовні стандарти івриту). Ця комісія працює й досьогодні, і наслідком її роботи є той факт, що нікого вже навіть не дивує, що івритом можна писати, скажімо, підручники з ядерної фізики чи сучасні п'єси.

По-друге ж, було розгорнуто мережу безкоштовних (за державний рахунок) курсів івриту для всіх, хто прибув до країни, а також для тих, хто там вже жив, але івриту не знав (наприклад, для друзів чи ізраїльських арабів) – ульпани. Знову ж таки – ці ульпани діють і досьогодні.

І що ви собі думаєте? Іврит таки став в Ізраїлі цілком нормальним явищем. Є, звичайно, окремі люди, які не в змозі його вивчити, але не просто переважна, а абсолютна більшість ізраїльтян спілкуються саме івритом і навіть гадки не мають сказати: "А чого це я маю його вивчати? У мене є своя мова, я такий же патріот Ізраїлю, як івритомовні, тільки я патріот – своєю мовою, відчепіться від мене з вашою застарілою мовою, я буду розмовляти так, як мені зручно!".

Ото ж я собі сиджу та гадаю – може, й в Україні теє б спрацювало? Безкоштовні курси української для тих, хто хоче її вивчити та до неї звикнути. Комісія – тут не знаю. Чув, що така є, але не знаю, що вона робить. І не треба було б гаркатись та розпатякувати ні про "мову окупанта", ані про "как хачю, так і гаварю"...

Читайте також: Доходи політиків – прямий натяк на їх злочинне походження