Лузерське суспільство та тухлий рок-н-рол: що бентежить музикантів?

Олег Скрипка: You understand Ukrainian?

You understand Ukrainian, not? Ви розумієте українську? Ну вчіться, треба вчити українську. Врешті-решт треба зрозуміти, що ми в Україні живемо! (Олег Скрипка ще на відкритті фестивалю TheBestCity.UA втер носа деяким журналістам – “24”).

Рок-музика виходить із того андеґраунду і стає мейн-стрімом. Тому що в Україні люблять рок-н-рол, в Україні шанують рок-н-рол і в Україні вміють його грати.

ТНМК: Співати українською мовою в Україні - це взагалі соціальне явище

Куба - бідна країна. І коли ми зайшли до магазину, пригадали одразу українські радянські магазини. Але поруч із тим вони радіють, і нам би дуже хотілося, щоб українці навчилися в кубинців радіти просто так, тому що є життя і є совість, хоча багато чого немає.

Щодо Фіделя - це такий символ з дитинства. В пісні “Фідель” йдеться про те, що коли ми народилися, він вже був таким сивим Санта-Клаусом, і поки він живий - ми діти.

Соціальна тематика у нас, напевно, в крові. Навіть коли ми співаємо пісню про любов, все одно в такій формі ми подаємо, натякаючи на те, що треба подивитися навколо. А співати українською мовою в Україні - це взагалі соціальне явище.

Ми ще не все випили з того, що нам подарували, тому можна вважати, що День народження триває!

14 червня ТНМК відсвяткували свій 15-й День народження. У березні побували на Кубі, де зняли кліп на пісню “Фідель”. У жовтні музиканти планують концерти в Києві із симфонічним оркестром. Саме там презентують ще одне відео, зняте в Гавані, - на пісню “Хоча я є”.

Kozak System: Хочемо бути космополітичними чуваками

Треба бути абсолютно природним і не копіювати те, що вже кимось зроблено. Треба любити свою мову, свою пісню, свою землю, свої традиції і показувати це за кордоном - тоді ти будеш унікальним і цікавим світові.

Ми всі знаємо, яка ситуація в Україні. І хочеться її змінити. Ми свого не забуваємо, не цураємось, як казав Тарас Григорович, але научаємося чужого і хочемо бути все-таки якимись космополітичними чуваками.

Очевидно, що слово “козак” - багатьом європейцям зрозуміле через асоціативний ряд історичний. І повірте, що за кордоном не так дуже хтось сильно цікавиться Україною, біднішими країнами, які тільки стають на ноги. Тому це інтернаціональне слово ми “використали” не для того, щоб покористуватися цим брендом, а тому що ми - козаки. Для нас козак - це синонім слова “чоловік”.

Попри те, що відкриті кордони, ми все одно себе асоціюємо з якимось закритим і застарілим суспільством, якимось лузерським. А ми ж європейське суспільство. Кожен з вас був за кордоном і, мабуть, ловив себе на думці: ну впізнаєте, коли йде по вулиці українець - це факт! Ну чому, на нас що - роги якісь є? Хочеться, щоби ми з вами приїжджали в будь-яку країну світу - і нас сприймали європейською державою.

Наші стосунки з фанами - це поліклініка, в яку краще не заглядати, там стільки дверей, стільки підводних каменів... У кожного дуже різна і складна ситуація, а у когось до банальності проста - наприклад, просто третя дружина і все. Ну що тут розказувати? Ми живі, ми пізнаємо життя, ми розуміємо, що життя має дуже багато вимірів. Дійсно, коли подобається дівчина - включаються якісь чоловічі вібрації, буває - і скачемо в гречку, це природно. Просто головне в тій гречці не заплутатися, бо на репетицію не встигнеш.

Kozak System восени спільно з Чубаєм презентують новий проект на центральній площі в Торонто - на найбільшому в світі українському фестивалі West Bloor Village Ukrainian Festival. Музиканти кажуть, що сопілка і бандура будуть звучати у їхніх піснях до кінця життя. Втім, зараз гурт захопився електронними звуками, зокрема, в новому альбомі буде багато електроніки.

Діана Арбєніна (“Ночные Снайперы”): Набридло заплітати коси своїм комплексам

Я обрала для себе рок-н-рол. Незважаючи на те, що в Росії із цим тухло і зовсім по-іншому розвивається наша держава. Чому тухло? Тому що державі це не потрібно. Тому що державі потрібна попса.

Людей, звісно, не проведеш, не обдуриш. Я, наприклад, не можу пожалітися, що на наші концерти ніхто не ходить. Але якщо ввімкнути телевізор - то його краще вимкнути, а краще взагалі не вмикати. Ось чому, наприклад, по “Першому каналі” в Росії не показати “Нашестя”? Три дні - взяти й показати “Нашестя”! Існує все-таки дуже велика країна - Росія. І є люди, які хотіли б, але не змогли приїхати: нема грошей, не склалася відпустка. Чому не показати на цілу країну перший і єдиний, такий великий, найголовніший російський, вибачте, Вемблі? Але в нас такого немає. Справа в тому, що Міністерство оборони цього року було на “Нашесті” і там промайнув сюжет, як я вбиваю кілочки в палатку... Все добре, коли насправді все відкрито, все вільно. Я спостерігаю зараз деяке обмеження свободи в цьому плані.

Я вважаю, що зірки - на небі. Я пісні співаю, ви ставите запитання. Ми можемо помінятися місцями дуже легко, а в наступному житті - запросто.

Що стосується ролика “Демоны” - він вийшов дуже непередбачуваний. Величезне дякую Опельянцу - це режисер і оператор цього ролика, - що він мене вмовив на цей експеримент. Тому що завдяки йому все стало по-іншому в житті. Набридло заплітати коси своїм комплексам!

Я взагалі вважаю, що Україна більш співоча країна. І якщо тут буде стояти 55 тисяч журналістів із Росії, я те саме скажу. Тому що ми сюди їдемо писати музику, а не ви їдете в Росію, розумієте? Ось такий дивний парадокс. Але тим не менше - це факт.

19 серпня у світ вийде подвійний альбом Арбєніної “Акустика. Песни, как они есть”, у якому звучатиме лише голос Діани і гітара. Восени музикантка випустить дві книги, які вміщатимуть вірші, пісні та прозу.

Андрій Лисіков (“Дельфин”): Політичне життя Росії мене дратує

В основному відгуки в інтернеті найчастіше залишають люди, в яких немає більше інших справ. Тому до того, що там пишуть, треба ставитися доволі сумнівно.

Політичне життя Росії мене, я б сказав, більше дратує, ніж цікавить.

Люди, які зараз намагаються писати тексти якісь соціальні, пов’язані із протестними настроями, на мій погляд, роблять це дуже убого. Це нагадує більше “частушки”, аніж реальні пісні, які можуть змусити людей вийти на вулицю і протестувати. Тим самим люди, які це роблять, реально дискредитують саму ідею протесту. І влада, дивлячись на це, ставиться до виступів такого роду поблажливо, розуміючи,що має справу з людьми, які не вміють точно виразити свою думку. Тим самим ще глибше заганяючи протестний дух в ту глибоку діру, в якій він зараз сидить.

Наш ідеальний глядач - це люди від 18-ти і старші. І, напевно, головна відмінна особливість у людей, які приходять на наші концерти, - це те, що вони сумніваються і шукають відповіді на поставлені перед самими собою запитання.

Олександр Васильєв (“Сплин”): Будь-яка інтелігентна людина почуває себе трішки не так на цій землі

Найважливіше запитання творчості - щоб кожна пісня дивувала свого автора. Якщо це не відбувається - значить застій. Революція в тому, що спочатку автор повинен здивуватися, потім друзі, потім слухачі, потім журналісти, потім усі…

На цій землі така ситуація, що будь-яка інтелігентна людина почуває себе трішки не так і намагається від цього втекти - через читання, музику, мистецтво, науку, виробництво, мандрівки, польоти в космос - як завгодно (про песимізм у піснях - “24”).

Ми дуже рідко використовуємо вірші інших авторів. І якщо це траплялося, це справді траплялося випадково, під натхнення, незаплановано (як “Маяк” на слова Маяковського). Чи буде це в майбутньому - чесно, я не знаю.

Українська мова набагато древніша, аніж російська, більш співоча, більш дивна, загадкова і чарівна.

Хороших людей продюсувати не потрібно, а поганих людей продюсувати - немає користі. Тому нікого не треба продюсувати, крім самого себе.

Закон про заборону куріння обговорюють абсолютно всюди, навіть у нашому мікроавтобусі, який сюди їхав. І, на думку нашого водія, не треба нікого витісняти - ні курців, ані некурців. Очевидно, ідеальна ситуація, де є спецмісця для куріння. Але зараз навіть з аеропортів все забрали - нам, курцям, важко… Якби зараз запропонували зніматися в рекламі, я б рекламував куріння…

Антипіратський закон - це смішно. Піратів неможливо побороти, тому що ми самі - пірати, і ви всі також пірати.

Сергій Шнуров: “Ленинград” веде війну проти пошлості

Все життя, особливо публічне, - гра. Зараз узагалі світ повний абсурду: коміки ведуть політичні шоу, якісь доходяги стрибають з трампліну..

Органи - вони для того й існують, щоб з ними казуси відбувалися (про правоохоронні органи - “24”).

Про пошлість. Тиждень тому довго думав, що мене дійсно бентежить у мистецтві і в культурі у великому сенсі. І прийшов до висновку, що пошлість. Що таке пошлість - я ще не дав розгорнутої відповіді самому собі. Але мат - це не пошлість. Я навпаки думаю, що група “Ленинград” веде війну проти пошлості.

Я пам’ятаю, що моя мама дуже погано співала (ну і співає). Я пам’ятаю, що я постійно просив - не треба! (про мамину колискову - “24”).

На щастя, більшість аранжувань придумую я і на репетиції приношу практично готову річ. У нас творчість на репетиції заборонена. Якщо комусь потрібно творити - будь ласка, додому. От ми сьогодні на саундчеку репетирували нову пісню, програли її два рази і цього в принципі поки достатньо. Останній місяць ми репетируємо на саундчеках. А деякі концерти ми сприймаємо як платні репетиції.

Один раз брав участь у театральній постановці. Надіюсь, що більше не буде таких проектів. Я не люблю театр. В театрі заборонено курити.

Я до політики ніяк не ставлюся. Політикою займаються ті люди, які думають, що вони - безсмертні.

Ілля Лагутенко (“Мумий Тролль”): Я став всесвітньо відомим в років одинадцять

Я став всесвітньо відомим в років одинадцять, напевно, коли створив свою першу рок-групу й одразу вважав, що став всесвітньо відомим. Далі не дуже добре вдавалося поєднувати мрії з реальністю. Але найперше почуття - воно не забувається.

Коли ми випускали свої перші альбоми, я не вважав, що у нас є якась місія. Так само загалом і не вважаю, що сьогодні вона є. Єдиним моїм бажанням завжди було створити музику, яку мені особисто цікаво слухати, в якій мене все влаштовує з погляду слухача.

Я не ставлюся до себе як до якогось основоположника. Я дуже скромна людина від природи, але вважаю, що досить багато цікавого відбувається за останніх 10–15 років на сучасній музичній сцені наших країн. Але хотілося б, щоб відбувалося більше. Та, на жаль, ще є наслідки попереднього покоління, з яким нам не вдалося звести рахунки.

Я не любив комерційних проектів ніколи. Мені завжди були цікаві більш експериментальні колективи.

Діти самі прийшли, я їх не просив. Ми інші пісні розучували. Вони сказали: ну ми ще ось цю розучили - можна теж заспівати? Я кажу - ну давайте заспівайте, хоча ми її для концерту готували... У них був доступ до закритої інформації, у зв’язку з тим, що Женя, наш бас-гітарист, з ними репетирував не один тиждень. Це він їм цю пісню показав у робочому вигляді. Вона їм дуже сподобалася, вони самі її заспівали, а потім ми вирішили це підрізати і вставити у фінальну версію пісні (про пісню “Четвертый тролейбус” зі словами “Больше не спится от акоголя...” - “24”).

Цього року “Мумий Тролль” святкує 30-річний ювілей. У навколосвітній подорожі, що тривала 14 місяців, гурт записав свій новий альбом “Брат 3”. Ілля Лагутенко сам організовує у Владивостоці фестиваль “V-Rox”, на який планує запросити виконавців з азіатських країн. “З Пекіна до Владивостока - така ж відстань, як із Києва до Дніпропетровська, тож нам не важко це організувати”, - розповів Ілля. Окрім того, в планах музиканта - написати оперу з елементами китайської культури.

На завершення - одна з найбільш оптимістичніших реплік, що прозвучали на фестивалі. Автор - Шура (“Би-2”):

Однозначно - саме рок-концерти, рок-фестивалі збирають просто по 300, по 500 тисяч глядачів. Який поп– чи шансон-виконавець збере стільки людей? Це єдині концерти, які відвідують у таких великих кількостях!

Читайте також: The Best City 2013: перевірка на європейськість