Назначение нового-старого Тигипко премьером: провал новой власти?
Разговоры об отставке премьера, которые циркулируют не первую неделю, сегодня получили довольно неожиданное подтверждение.
Одразу кілька джерел заговорили про те, що Володимир Зеленський вже знайшов нинішньому очільникові Кабінету Міністрів заміну – й замість наймолодшого в історії України прем'єр-міністра Олексія Гончарука готовий призначити вічно молодого й перспективного Сергія Тігіпка.
До теми: Кастинг стартував: хто, ймовірно, може зайняти крісло прем'єр-міністра
Чому я так про пана Тігіпка кажу, що він вічно молодий і перспективний? Йому вже 60, він успішний олігарх із статками в чотириста мільйонів американських доларів – таке реноме за ним від самого початку закріпилося: репутація молодого та ідейного комсомольця. Адже саме в комсомолі він свою професійну кар'єру і починав: від секретаря дніпропетровського комітету ленінського комсомолу доріс до заступника голови "Партії Регіонів".
Чим цікавий та відомий пан Тігіпко – а нічим, він ніде особливо не світився, але й не зашкварювався, завжди був при владі, при посадах, проте не в головних ролях, але "біля влади". Як ніхто інший зміг свої владні повноваження конвертувати у сталий бізнес, адже володіє фінансово-промисловою групою ТАС, в структурі якої є, як кажуть, і заводи і пароплави. А ще банки: зокрема банк "Універсальний" й вельми прогресивний Monobank – це все належить панові Тігіпку.
То ж те, що прем'єром нам може стати успішний, досвідчений й не особливо зашкварений олігарх з колишньої "Партії Регіонів". На перший погляд наче й непогано, він дійсно здатен впорядкувати нинішні дірки в бюджеті й решту поточних проблем, з якими не може впоратися молодий і недосвідчений уряд Гончарука. Але це лише на перший погляд буде добре. Адже якщо придивитися до питання трохи уважніше – призначення Тігіпка буде справжньою катастрофою й провалом Зеленського, адже так наш президент розпишеться у власному безсиллі змінити країну на краще, так він зізнається, що не зміг здолати стару систему. Зізнається назагал, що тепер він змушений з нею домовлятися й під неї підлаштовуватися, призначаючи на посади тих, хто є "кров'ю і плоттю" тієї олігархічної системи, побудованій в Україні червоними директорами та комсомольцями – я зараз про Кучму та того ж таки Тігіпка...
Від Володимира Зеленського очікували оновлення й перезавантаження влади, нас не влаштовували старі обличчя із їхніми старими методами ведення справ в цій країні. Коли Зеленський призначав Гончарука – молодого, зеленого, без досвіду роботи в державних структурах, це й було свідченням того, що президент, на відміну від Порошенка, владу дійсно перезавантажує. Були сподівання, що нові обличчя у владі не гратимуть за старими правилами – "договорняків та відкатів" – а запровадять нові норми для України, але типові для решти цивілізованого світу.
Тепер, якщо Зеленський Гончарука прибере, а замість нього призначить нового-старого Тігіпка, Хорошковського чи Авакова. Це означатиме, що нічого обіцяного в Зеленського не вийшло, а стара система вдало захистилася, до влади повертаються "стариє-крепкіє хазяйствєннікі", надійні й досвідчені опори президенту. Але вони досвідчені хіба в тому, як вправно дерибанити держбюджет й при цьому не палитись.
Не подумайте, що я є прихильником Гончарука й за нього якогось по особливому вболіваю – у жодному разі, він і його посада мені просто маркер того, що робить Зеленський. І от якщо Гончарука таки примусять написати заяву за власним бажанням, я би все-таки хотів бачити на цій посаді умовного Саакашвілі, а не умовного Авакова…