Непокарані за сепаратизм

12 жовтня 2014 року Петро Порошенко прийняв рапорт про звільнення Валерія Гелетея. Призначений на посаду Гелетей був 3 липня 2014 року. До цього 2014 він очолював Управління державної охорони.

Гелетей запам’ятався здебільшого як комічний персонаж, який, на жаль, керував Міністерством оборони під час війни. Присягу військовослужбовець підписав ручкою, з якої не зняв ковпачок. Після чого швидко пообіцяв провести парад перемоги у Севастополі і пішов.

З перших же інтерв’ю Валерій справляв доволі сумне враження. Він погано і банально відповідав на питання, довго думаючи над відповідями. І, якщо колишньому військовому це б пробачили, то керівнику управління державної охорони – ні.

Мотиви його призначення так і лишились незрозумілими. Але тим не менше, Гелетей відповідав за оснащення армії під час наступальних дій 2014 року. За його керівництва було прийнято нову форму, яку тут же прозвали “Гелетейкою”. Вона була незручною і гарно горіла, вклеюючись у рани. За даними ЗМІ, ця форма виявилася розробкою норвезької компанії "Nfm", яка в 2015 році подала в суд за порушення авторських прав. На цьому здобутки Гелетея закінчуються.

Читайте також: "Перемир’я" на Донбасі: який курс обрала Україна

У його бік лунали і продовжують лунати звинувачення у корупції та вкрай поганому рівні організації тилового забезпечення. Ще до війни Валерій став дуже заможною людиною. Йому належить елітний будинок, збудований на місці дитячого табору в Конча Заспі.

Зараз Гелетей керує рідним для себе управлінням державної охорони. Його працівники охороняють весілля дітей перших осіб держави.

Очевидно, що безкарність завжди породжує нові злочини. Якщо до безкарності високопосадовців ми уже звикли, то у 2014 році ми дуже сподівалися на те, що організатори сепаратистських шабашів будуть покарані. Але багато з них лишились не лише на свободі. Багато з них зуміли зберегти свої посади.

Рівно три роки тому, 8 жовтня, меру Слов’янська Нелі Штепі було пред’явлено обвинувачення в тероризмі й зазіханні на територіальну цілісність України.

Ув’язнена вона була ще в липні 2014, а в березні 2015 їй буде оголошено обвинувальний акт.

Нелю судили за те, що вона гостинно прийняла зелених чоловічків у Слов’янську, підтримала проведення референдуму та співпрацювала з окупаційною владою. У їхній компанії Неля поводилась дуже впевнено і розкуто. Як людина, чиєму життю та свободі ніщо не загрожує. А озброєних людей, що зайшли у Слов’янськ, називала нашими донбаськими хлопцями. В медійному полі це був один із яскравих прикладів арешту прибічників росії.

Через три роки Неля Штепа вийде з СІЗО, махаючи жовто-блакитним прапором та співаючи український гімн. І нехай це ще не виправдання, а лише зміна запобіжного заходу, але це дуже тривожна ознака. Оскільки, наступним може стати Олександр Єфремов, якого часто називають хрещеним батьком війни на Луганщині. На жаль, Штепа та Єфремов стали скоріше винятком, ніж правилом. Чому на жаль? Та тому, що вони хоч трохи посиділи за ґратами. На відміну від більшості своїх соратників.

Точних даних про кількість відкритих справ за статтями про державні зради, зазіхання на територіальну цілісність, екстремізм немає. Так само, як і відомостей, скільки прибічників сепаратизму було заарештовано та засуджено за три роки.

Читайте також: Як три роки тому українців годували зневірою

ЗМІ писали, що за даними судового реєстру, станом на серпень 2017 року, суди винесли вироки за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України стосовно 173 осіб (ст. 110 ККУ). 26 осіб потрапило до в’язниці, 125 звільнено з випробувальним терміном, восьмеро покарані обмеженням волі, четверо – виправдані.

Серед тих, хто отримав реальні строки, колишній голова районної ради Станиці Луганської Володимир Білоус. Його засуджено до 4 років і 1 місяця позбавлення волі. Він наказував підлеглим проводити референдум у 2014. Голова Золотівської міської ради за організацію референдуму отримав 2 роки позбавлення волі. Під вартою залишається також екс-мер Торецька Володимир Слепцов.

Але ці випадки поодинокі. Влітку 2014 року українські військові звільнили велику кількість міст, у яких відбувалися незаконні референдуми. Для яких друкувалися бюлетені, відкривалися дільниці, які хтось охороняв, а хтось імітував підрахунок голосів. Це тисячі людей. І ще тисячі це ті, хто матеріально, фізично та організаційно допомагав захопленню влади у Слов’янську, Лисичанську, Маріуполі, Краматорську, Дружківці, Щасті та багатьох інших містах. Значна частина із тих, хто отримав реальний термін у в’язниці, скоїли злочини пізніше, уже під час повномаштабних бойових дій.

Серед тих, хто явно підтримував "референдуми", окупантів, та не поніс покарання, варто відзначити екс-мера Дебальцевого Володимира Проценка, якого звинувачували в організації референдуму і виправдали в грудні 2015, так само як і екс-голову Стаханова Юрія Борісова. ЗМІ писали багато про міського голову Добропілля, Андрія Аксьонова, нинішнього голову Дружківки Валерія Гнатенка, які підтримували та організовували "референдуми", проте так і не притягнуті до відповідальності й продовжують керувати містами.

Читайте також: Як українська армія відтісняла терористів до кордону

Після отримання влади вони почали підтягувати туди і своїх колег. Так, начальником відділу муніципальної поліції Дружківки став Сергій Бережний, який активно співпрацював з бойовиками у 2014 році. І лише після медійного скандалу йому довелося піти.

Найсумніше полягає у тому, що одна частина населення швидко забуває про подібні заяви окремих українських політиків. Що вони не просто знаходяться на волі, а мають право і обираються на різні державні посади. Що вони ходять на роботу, а не на допити до слідчих. І що вони досі керують цілими містами.

Останніми роками дуже багато говориться про потребу в реформуванні правоохоронних органів і Аксьонов, Гнатенко, Штепа та багато інших – це найкраща ілюстрація, чому нам терміново потрібні реформи СБУ, прокуратури, судів та завершення реформи МВС. А також прийняти ряд законопроектів, які б полегшили їм переслідування терористів. Бо, якщо зволікатимемо далі, то можемо отримати Єфремова на свободі, а Штепу у Верховній Раді. Вона, до речі, уже заявила про подальші політичні амбіції.