Невдала копія «Служебного романа»

Фільм «Служебный роман. Наше время», як на мене, схожий на півторагодинний виступ студії «95 квартал» зі скопійованими фразами зі старого фільму. Тільки останні 20 хвилин стрічки наповнені новим сюжетом і новими жартами. Я розумію, що молодий режисер Сарік Андреасян хотів «виїхати» на добре відомих глядачам фразах – накшталт: «Не надо меня кусать», «Мы же ведь Вас на самом деле любим глубоко в душе… где-то очень глубоко…», «У меня двое детей: мальчик и... мальчик» (тільки у цій частині у Новосєльцева дві дівчинки), «сухая – мокрая»… І справді, коли чулися з дитинства знайомі фрази – нехотячи на обличчі виникала поспішка і, звичайно, виринали приємні спогади.

Переглянувши цей фільм Станіславський сказав би свою геніальну фразу: «Не верю!» Повірити акторами, направду, було дуже важко, а точніше практично неможливо. Головна роль у новому «Романі», зокрема, Людмили Прокопівни Калугіної – сталевої леді, цього разу акули великої рейтингової компанії, дісталася Світлані Ходченковій.

Але вона вже зовсім не «мимра», а доволі симпатична 32-річна жінка (хоч у першій частині фільму вона без косметики, тільки з блиском для губ і рум‘янами). Їздить вона на дорогому Bentley, окуляри від Шанель, та й одягається не, як «сіра миша». Персонаж 21 століття зовсім не схожий на радянську Алісу Фрейндліх, яка ходила у «бабусиних костюмах», із зализаним волоссям, у страшних черевиках… Як на мене, Ходченкова зіграла непереконливо, до того ж, часами дуже безглуздо виглядали її спроби копіювати інтонацію Фрейндліх… Мабуть, таким чином, автори фільму хотіли викликати у глядачів, ніби інстинкт Павлова, - коли у людини пробуджуються рефлекси без її волі…

Сучасний Новосєльцев – це комедія в усіх розуміннях цього слова. Офісного планктона, фінансового аналітика Анатолія Новосєльцева зіграв Володимир Зеленський.

Тут думки глядачів розділяться – ті, хто люблять КВНщика скажуть, що фільм хороший, ті, ж хто люблять радянського тюхтія Новосєльцева – будуть плюватися. Хоча не буду заперечувати, що Зеленський смішно зіграв свою роль, як-не-як комік :). Вже у «наш час» у Новосєльцева дві доньки, замість двох синів. До того ж, він їздить на мотициклі з коляскою і зичить у колег «5 тысяч… До получки». До речі, тандем Зеленський-Ходченкова вже грав разом – закохану пару у «Любовь в большом городе».

Найбільше, на мою думку, прогадали з вибором актора на роль Самохвалова. Його зіграв Марат Башаров. Мачо у образі хіппі, викликав не те, щоб негативні емоції, а скоріш за все, огидні. Можливо, він не впорався зі своєю роллю, а можливо, сценарій вимагав такої безглуздості.

Також доволі неочікувано було побачити на місці романтичної Олі Рижової (яка писала любовні листи Самохвалову) – головну няну Росії Анастасію Заворотнюк. У новому «Романі» вона вже зовсім не така скромна, а навпаки, ласа до чоловіків жінка. У її грі прогледжувались замашки «няні Віки». Хоча загалом зіграла доволі пристойно.

А найоригінальніший персонаж у фільмі «Служебный роман. Наше время» - це, звичайно, секретарка Верочка, точніше секретар Вадік. Це метросексуал, який в душі мріє стати відомим модельєром. У цьому фільмі він допоможе стати красивішим вже не «мимрі», а офісному планктону. Зіграв не то чоловіка, не то жінку – ведучий «Камеді клабу» Павло Воля. Він, як і знаменита Лія Ахеджакова, безперестанку розмовляв по телефону зі своєю половинкою (тільки у кінці фільму стає зрозуміло – з чоловіком чи жінкою).

Безсумніву як не крути, але Волі до Ахеджакової, як від нас до місяця.

Шкода, що з нового фільму виникули Шурочку – жінку, яка у радянські часи противним голосом вимагала у колег гроші на різні важливі дати у колективі. Ви ж пам‘ятаєте фразу Новосєльцева: «Если сегодня еще кто-нибудь родится или умрет, я останусь без обеда». Щоправда, додали і кілька нових персонажів. Зокрема, роль лектора для акул бізнесу (це чоловік, який вчить Калугіну, як правильно жити) – дісталась Івану Охлобистіну.

Якщо говорити загалом про сюжет фільму, то він майже незмінний. Друг Новосєльцева Самохвалов радить батьку-одинаку для кар‘єрного росту «замолодити» свою начальницю. Ви ж пригадуєте, як у «Служебному романі» Самохвалов запросив усіх до себе додому, щоб відсвяткувати своє призначення. Але тут замість радянської квартири – гості полетять на курорт у Туреччину. Саме там Новосєльцев нап‘ється і почне втілювати у життя пораду друга і фраза «сухая – мокрая» буде вельми доречною, адже головні герої впадуть у басейн… Багато фраз просто дослівно передаються, ситуації також копіюються у наш час…

«Служебный роман. Наше время» повноцінно починається тільки в останні 20 хвилин фільму. Там події розгортаються вже за новим сценарієм. Не можу сказати, що вдалим, оскільки він нагадує американський блокбастер – коли «ВІН рятує ЇЇ від поганих людей». Не буду переповідати у чому саме суть, оскільки не хочу відбивати бажання у тих людей, котрі ще не дивилися цей фільм. Скажу тільки, що частина жартів виглядають доволі тупими і плоскими. До речі, будьте готовими за час фільму переглянути і рекламу. Ні фільм переривати не будуть – просто автори мусіли подякувати усім торговим маркам, які допомогли зняти цей фільм. Серед яких таксі, туристичні фірми, костемика, коньяк…

Що ж стосується музики, то ви почуєте пісні у виконанні Мягкова і Фрейндліх. А також, як не дивно, прозвучить пісня «Океану Ельзи» «Я не здамся без бою» та інші.

Та все ж раджу сходити на цей фільм з двох причин. По-перше, якщо ви любите КВН, то зможете добряче посміятись, оскільки фільм справді позитивний і добрий. По-друге, ви зможете пересвідчитись, що краще Мягкова, Фрейндліх, Басилашвілі, Немоляєвой и Ахеджакової ніхто не зіграє.

Направду, мабуть, легше зняти щось нове, ніж спробувати переплюнути щось геніальне. Невже у 21 столітті немає справді геніальних режисерів і акторів, які здатні придумати щось своє і зіграти це по-справжньому, без вкрадених фраз і міміки?