Очікуючи 3D порно
Сходив в черговий раз на черговий 3D блокбастер. І в черговий раз очікування «чогось такого» не виправдалися. Навпаки – виявляється «Аватар» таки дійсно був ексклюзивним творінням. А «тридешні» спецефекти у ньому – вищим голівудським пілотажем. Як на мене, загони об’ємних блокбастерів, дорогу яким відкрив супер-проект Джеймса Кемерона, нової ери у кінематографі таки не зробили.
Зі свого досвіду та з розповідей друзів, можу зробити висновок - 3D формат – це територія суто під комп’ютерну анімацію. Лише в мультфільмах, створених повністю з допомогою комп’ютера, спецефекти можуть розгорнутися приблизно так, як того і очікуєш.
До речі, про очікування. Саме глядацькі сподівання, як відомо, і є тим могутнім божеством, якому поклоняються продюсери з голлівудських пагорбів. А так як глядач - це не людина – а лише в’ялий клубок спраглих нервів (принаймні у розумінні кінопродюсерів), то можна зробити не надто втішний висновок про майбутнє світового кінематографа. Уявімо собі, як розвиватиметься цей різновид бізнесу в подальшому.
Що може подразнити ще більшу кількість глядацьких нервових закінчень ніж фільм «Трансформери»? Правильно – «Трансформери» у 3D. А що, в свою чергу, може перевершити блокбастер із тридешними роботами у справі доведення глядачів до гикавки? Цілком вірно – ті ж «Трансформери» у 3D, але з іще вищими та страшнішими роботами.
Аби зекономити час, для змалювання гіпотетичної кінцевої стадії кінобізнесу скористаюся словами одного з російських кінокритиків – в недалекому майбутньому індустрія розваг пропонуватиме споживачам «тупо» порно. Або, навіть, точніше, експериментальне порно. А у випадку кіно – «об’ємне» порно. Уявляєте? «Тридешне» експериментальне кінопорно. Я уявляю.
Як щось дуже потужне, містичне, рожеве, сире, арт-хаусне, його неможливо уникнути, його неможливо осягнути. Це не якісь там ігри в давньогрецьких солдатиків чи пісна психоделія на тему британських класиків абсурду. Це, думаю, щось справді варте очікування. І що ж – скільки років мені тепер чекати, аби я зміг нарешті купити квиток і зустрітися у напівтемному залі із хвилюючою реальністю експериментального кінопорно? Гадаю, років п’ять, не менше. А то і всі сім.
І в цьому найбільша проблема. Кінобізнес, і взагалі, вся індустрія розваг, насправді, не здатна дійсно стовідсотково реалізувати глядацькі очікування. Вона намагається, але не може. А те, що вона пропонує нам під виглядом свого продукту – це «тупо» треш. Не вірите? То сходіть в черговий раз на найближчу прем’єру чергового «тридешного» блокбастера. Або запасіться терпінням на сім років і дочекайтеся нарешті «справжньої» розваги. Хоча, думаю, за сім років, вам уже хотітиметься чогось зовсім іншого. Наприклад, не рожевого, а зеленого, і не об’ємного, а взагалі невидимого.
Тож єдиний вихід у цій ситуації, аби за свої гроші отримати те, чого очікуєш – це впасти у анабіоз на сто років. Можливо, тоді нарешті індустрія розваг зрівняється з вашим очікуванням.