Українці й досі не можуть усвідомити, що таке свобода
Коли мова заходить про посттравматичний стресовий розлад, зазвичай ми говоримо про ветеранів бойових дій та людей, що потрапили у обставини, пов'язані з боротьбою за життя.
Та якщо зменшити масштаб і подивитись на психологічний стан нашого народу за тривалий період, ми побачимо, що останнє сторіччя українці вигризали право на своє існування. Зануртесь у статистику та порахуйте кількість військових конфліктів, у яких ми брали участь, кількість "зачисток", коли ворожі країни хотіли стерти українців з лиця землі, заселити на ці території своє та чуже нам населення.
Читайте також: Проблеми ветерана, суспільства та синдром жертви
Я не впевнений, що професійний історик з першого разу зможе порахувати демографічні втрати від бойових дій, Голодоморів та репресій. Це мільйони, які навіть важко уявити. Але у комплексі кожна особистісна трагедія накладала і накладає відбитки на нашу ментальність.
Доволі часто я пишу і закликаю до критичного аналізу політичних та суспільних подій. Бо вважаю, що саме критичне мислення це запорука якісних змін у різних сферах. Але водночас розумію, чому суспільна свідомість масово намагається уникати аналізу та прийняття власної відповідальності.
Якби ви жили у ті часи, коли вашого сусіда могли вночі вивезти за "криве" слово проти режиму, а потім вислати кудись його родину, майно віддати якійсь родині з братньої країни, що поруч. Якби ви жили у ті часи, коли за українську мову чи позицію, вас могли закинути у концтабори на десяток років, а потім згноїти за принциповість. Якби ви жили у ті часи, коли за бажання займатись підприємництвом на свої землі – вас ставили до стінки і віддавали усе ваше майно общині... Я не знаю як вчинили б ви. Але глибоко переконаний, що історична та генетична пам'ять наклала дуже глибокий та важкий слід на нашу суспільну свідомість.
Читайте також: Сім незвичних наслідків стресу
Це вплинуло на пригнічення бажання мати свою думку, розвивати свою справу, відповідати за свої дії та рух у своєму просторі. Вона спотворила бажання усвідомлювати, що простір навколо – залежить в першу чергу від тих, хто у ньому живе.
Наш народ занадто довго жив без свободи і досі не може усвідомити, що саме є "свободою" та як із нею жити. Бо глибоко в підсвідомості досі має ті картинки своїх пращурів, які менш ніж 100 років тому ставали свідками реальності, у якій активних, свідомих та критично мислячих вбивали першими.
Читайте також: Люди доведені до відчаю і не розуміють простих речей – як живуть у "ДНР" та "ЛНР"