Повзуча змія контреволюції, або Чому Янукович нам не президент

Чинний Президент Петро Порошенко цілих чотири місяці вагався чи підписувати йому цей закон. І щойно він був підписаний та оприлюднений, як Петро Олексійович вирішив оскаржувати цей закон, підтриманий цілим хором експертів з конституційного права. З суто формальної точки зору - статус Президента є довічним, а кількість пільг та норм, які регулюють взаємовідносини колишніх Президентів регламентуються достатньою кількістю законів та постанов, чимала частина з яких є досі цілком таємною.

Здавалося б у дискусії про статус Віктора Януковича нарешті поставлено крапку. Колишній гарант Конституції наразі перебуває у міжнародному пошуку "Інтерпол", а Петро Олексійович після чотирьох місяців вагань нарешті підписав Закон. Що вплинуло на наступні дії діючого Президента Петра Порошенка, який заявив про необхідність скасування щойно підписаного законного акту? Ми не маємо змоги дізнатися про під чи над килимові розмови на Банковій, але можемо сміливо скористатися історичними аналогіями.

За аналогію можемо взяти історію Французької революції та її взаємовідносин з минулою владою. Публічний судовий процес над королем Людовіком XVI і його публічна страта аж ніяк не були банальним бажанням помсти старому режиму. В такий спосіб було здійснено символічну та фактичну зміну політичної та суспільної системи, досягнення ним максимального рівня легітимності. Більше того, за допомогою цього судового процесу і подальшої страти колишнього монарха укладався такий бар'єр проти можливої реакції. Революційний акт свідчив про прихід теперішнього, в якому не тільки більше не можлива: а) абсолютна влада монарха; б) здійснення влади проти волі суспільства; в) сакралізація влади як такої.

Суд і публічна страта здійснили ліквідацію принципу правління династичних монархій, які претендували не тільки на світську, а й на духовну владу, номінально стаючи епископами Римського престолу через процедуру миропомазання та коронування представниками Ватикану.

Якщо раніше смерть монарха уявлялася можливої лише як чергова ланка в конкуренції різних династій, то виднині настала очевидна політична та фізична смерть самого принципу посідання найвищої державної влади.

Попри те, що минуло два століття з самого факту Французької революції, фактом залишається одне - політичні режими, які народжені в антидемократичний спосіб, роблять все можливе аби зробити свою владу довічною або якомога більше довготривалою. Про це варто пам'ятати і в демократичних суспільствах, оскільки немає гарантії, що обрана в демократичний спосіб влада не спробує перекреслити більшість демократичних процедур.

Тому, крок Президента Петра Порошенка щодо скасування Закону, яким його попередник позбавлений статусу Президента виглядає не просто реакційною помилкою, а спробою заперечити Революцію Гідності та її завдання. Залишення статусу Президента за Віктором Януковичем виглядає як чиста спроба продемонструвати, що зміна влади в такий спосіб є цілком неприпустимою. Саме в той час, як Євромайдан примусив Верховну Раду України взяти на себе всю повноту влади і визнати повноваження Президента - утікача - недійсними. Фактично, це скасування здобутого суспільством права реалізовувати захист своїх прав та захист конституційного ладу.

Навряд чи суспільство прагнуло б смертної кари для Віктора Януковича, але однозначно воліло б побачити вирваною сторінку з його президенством як цілком ганебну.

Можливо, це буде перебільшенням, але втеча Сергія Клюєва, а слідом за ним і голови Апеляційного Суду є ще одним підтвердженням нашої тези. Їм банально дозволили втекти, продемонструвавши суспільству неможливість публічного та справедливого суду над політичними небожителями. Це поганий сигнал для суспільства, яке вже рік очікує на справедливість та реальну боротьбу з корупцією і прекрасний для всіх, хто є уособленням старого режиму Віктора Януковича.

Що маємо на виході? Недоторканних, які здійснивши злочини проти суспільства та держави та встигли заховатися у різних країнах і другу групу недоторканих, які успішно намагаються інтегруватися у нинішній політичний режим в обмін на лояльність.

Закон про імпічмент Президента, який не воліє змінювати жоден з Гарантів Конституції - ось реальна ознака змін політичного режиму. Інакше - на нас чекає новий Янукович, упевнений у своїй безкарності та сакральності своєї влади. Нинішній Закон про імпічмент - це рудимент антидемократичної політики, який робить не можливим ротацію влади у разі вчинення нею злочинів.