Про «проплаченість» журналістики
Більшість українців вже давно — понад 20 років — згадують «совок» з іронічною посмішкою і відхрещуються від всього, що може їх якось пов’язати із комуністичним минулим.
Колишні партійні діячі стали нардепами і щодня розмови ведуть про демократичні цінності. Колишні комсомольці стали успішними менеджерами
і продають кілометри мережевих дротів і Wi-Fi-роутери.
Колишні жовтенята йдуть вчитись на престижні професії дизайнерів інтер’єрів. Колишні (—вписати хто—) роблять (—вписати що—).
Нещодавно я написав невеликий матеріал, в якому висловив кілька своїх думок. По-перше, ми не маємо права давати оцінку ані діям згвалтованої у Миколаєві Оксани Макар перед трагічною подією, ані діям трьох виродків, які вчинили страшний злочин.
Єдине, що ми можемо сказати упевнено — у трагедії лежить вина на всіх чотирьох молодих людях. Десь більша, десь менша, але вина лежить на всіх.
Одразу під моїм дописом почали з’являтись коментарі від незадоволених користувачів, думка
яких — істина в останній інстанції. Мені бажали всього найгіршого, порівнювали мене із трьома виродками-гвалтівниками і тощо-тощо-тощо.
Але найбільше було коментарів про проплаченість матеріалу. Мовляв, якісь віртуальні сили заплатили Телеканалу новин «24» за те, щоб журналіст написав якусь статтю з конкретним ухилом. До слова, я не підтримав жодну із сторін конфлікту.
Такі дії користувачів і їх переконання у тому, що автор, чия думка не збігається з їхньою, — проплачений, нагадують той самий «совок». Тоді також, якщо ти думав по-іншому, висловлював свою, а не партійну думку, намагався логічно щось довести, то ти автоматично ставав бараном і ворогом народу. Та, і платили тобі американські спецслужби.
PS: В жодному разі не хотів образити користувачів, думка яких не збігається з моєю. Лише хотів наголосити, що існування двох абсолютно різних думок — один з основних принципів демократії;
і закликати перестати бути тролями, а стати учасниками дискусії.