Світ ловив його, та й впіймав

Від долі не втечеш. Усама Бін Ладен, терорист номер 1, за яким довгі десятиліття полювали ледь не усі розвідки світу, загинув від куль американського спецназу. Про знаменну подію повідомив 1 травня у прямому ефірі президент США Барак Обама.

Бін Ладена разом з одним зі старших синів ліквідувала група спецпризначення в пакистанському місті Абботтабад. Про деталі операції наразі відомо доволі мало – мовляв, розвідка довгі роки відслідковувала переміщення терориста, нарешті інформацію про його перебування офіційно підтвердили і Обама особисто дав добро на знищення.

Ось тут і виникають перші запитання. Якщо американці знали про те, що Бін Ладен живий і про шляхи його переміщення, то чому не ліквідували раніше? Особливо на «піку» його сумнівної популярності після вибухів у американських посольствах у Найробі та Дар-ес-Саламі у 1998 році та після терактів 11 вересня 2001 року.

Більше того, чутки про ліквідацію Бін Ладена з’являлися не раз і не два. Вперше його «поховали» у грудні 2001 року після масштабних бомбардувань афганського району Тора-Бора, де був розташований підземний комплекс терористів. Потім, у 2006-му році, французькі спецслужби повідомили, що Бін Ладен помер від тифу. Ще через рік про ліквідацію терориста повідомила пакистанська влада.

І це лише кілька прикладів. Втім, із завидною регулярністю Бін Ладен видавав аудіо звернення, в яких коментував ті чи інші світові події. І саме ці звернення давали ЦРУ та іншим спецслужбам підстави стверджувати, що Бін Ладен живий і вимагати від Конгресу збільшення фінансування боротьби з тероризмом.

Парадоксально, але виключно цими аудіо зверненнями терористична діяльність Бін Ладена після 2001 року і обмежувалася. Тобто він не планував нових терактів, а постійно переїжджав з місця на місце, аби його не вполювали спецслужби.

Загалом, вся ця ситуація скидається на дуже дороге і аж занадто продумане шоу. І висновки напрошуються тут одні. США було дуже вигідно мати якогось страшного буку, аби лякати ним платників податків та видурювати гроші на військові цілі, паралельно підтримуючи імідж суперпотуги у світі.

При величезному бажанні, Бін Ладена можна було спокійно знищити після 11 вересня – але бажання цього, вірніше реальної потреби у цьому не було. Приміром, він виявився набагато ціннішим за Саддама Хусейна – того знайшли напрочуд швидко і настільки ж швидко повісили - мовляв, кривавий диктатор отримав своє, а Ірак може нарешті відчути всі переваги демократії.

З Афганістаном складніше. Країна, яка займає перші місця з виробництва наркотиків у світі, є ласим шматком і для терористів, і для їхніх супротивників. Адже контроль за тисячами гектарів опійних плантацій гарантує надприбутки, які перекривають всі переваги контролю за, приміром, іракською нафтою. Саме тому американці так довго ганялися за Бін Ладеном саме у Афганістані.

Звісно, наївно було б сподіватися, що з ліквідацією терориста американці одразу ж залишать Афганістан. Ні. Про це опосередковано заявив глава НАТО Андерс Фог Расмуссен. Мовляв, Бін Ладена ми знищили, але крім нього є ще тисячі інших терористів, от поки ми їх не ліквідуємо (і всіх наркотиків не вивеземо), з країни не підемо.

Йдемо далі. На носі в Обами – нові президентські вибори в 2012 році. Власне, цим все і сказано. Адже такий потужний козир, як ліквідація ворога нації, гарантує прихильність потенціальних виборців. Чого ж цим не скористався Джордж Буш-молодший, якщо припустити, що про місцезнаходження Бін Ладена він знав за своєї каденції? Бо воно йому зовсім не потрібно було.

На другий термін Буш-молодший пройшов на фоні популярності, яку йому забезпечило вторгнення в Ірак та Афганістан, а Бін Ладен був потрібний виключно як фактор впливу на американське суспільство та виправдання військових операцій у інших частинах світу. Якби Буш мав можливість обиратися на третій термін, то я впевнений на 200%, що смерть Бін Ладена ми би побачили ще у травні 2008 року, якраз перед стартом передвиборчої кампанії.

Ну і насамкінець. Бін Ладен, фактично, до цього часу почав перетворюватися у щось напівміфічне. Минуло б зовсім небагато років, і його інформаційна привабливість та значимість скоротилася б до мінімуму, і ліквідація колишнього терориста номер 1 не мала б таких результатів, які вона має зараз. Тому Обама вибрав практично ідеальний час для потужного піар-ходу перед виборами.

Проте США потрібен новий ворог, адже спецслужбам якось кормитися треба, та і що ж це за супердержава, в якої немає потужних та небезпечних ворогів? Непорядок! Тож святе місце пустим ніколи не буває. Зараз, принаймні мені так здається, на нього є два претенденти. Перший – це Муамар Каддафі, лідер лівійської Джамахірії. А другий – Анвар аль-Авлакі, якого ще називають гуру Інтернет-тероризму.

Останній, на мою думку, міг би стати для США дуже перспективним. Мало того, що він ще у вересні 2010 року забрав у Бін Ладена звання терориста №1 у базі даних ЦРУ, то він ще і молодий порівняно – 40 років йому виповнилося у 2011. А отже, на скількох саме американських президентів його стане, передбачити важко.