У цьому році Верховна Рада працюватиме тільки 20 днів

Верховна Рада аж ніяк не схожа на ефективний офіс, в якому працюють інтелектуальні, професійні менеджери, націлені на результат. Сьогодні, це швидше середньовічний замок, в якому засідає каста обраних, недоторканних лордів, мета яких – персональне збагачення та виключна консервація режиму.

Тільки 20 повних робочих днів буде працювати український Парламент – чи такі були обіцянки під час виборчої гонки?

Звісно, в графіку та розкладі ВР все прописано дуже гарно та красномовно. І погоджувальні наради, і робота в комітетах, і пленарні, і робота із виборцями. Але чи дійсно вони там так важко працюють?

Давайте розкладемо все по поличках

Пропоную розглянути робочі дні народних обранців із роз'ясненнями та реальними фактами про рівень та якість їх зайнятості.

Погоджувальна нарада – зазвичай проводиться по понеділках, тривалість 1,5 години – участь беруть тільки голови фракцій та голови комітетів. У графіку виділено цілий день, дуже дивно, бо, наприклад, на 10 травня її планують поєднати із пленарним засіданням.

Виходить що погоджувальні можна все ж таки поєднувати із пленарними засіданнями, і не слід для погоджувальних виділяти окремий день. Чи решту днів протягом року просто немає бажання поєднувати і хочеться працювати тільки 1,5 години?

Друге питання, чи можна вважати за цілий робочий день півторигодинну нараду? Для прикладу можете запитати свого роботодавця. Або відповісти самі, якщо роботодавець ви.

Година запитань до Уряду – як правило проходить в п’ятницю, по тривалості та ефективності це ще нижче за погоджувальну раду. Бо триває тільки годину, хоч і за участі більшості ВР та частини Кабміну. Після цього шоу в залі уже нікого не знайдеш. Хоча можна знайти у Борисполі, у віп-терміналі. Зал ВР порожніє на очах, поодинокі депутати зачитують звернення, але практичного жодного важливого закону у п’ятницю прийнято не було.

Робота на окрузі та робота із виборцями настільки ж міфічна, як і боротьба із корупцією та деолігархізація. Мова начебто і йде, але жодних результатів неможливо побачити. Одиниці із депутатів з’являються на своїх округах, навіть серед мажоритарників. Вважати це за робочий день – ну надзвичайно складно. Так, можливо для окремих обранців, які працюють на округ та розраховують там ще обиратись.

Комітети – можна вважати робочим днем, адже там дійсно проходять засідання та готуються закони до прийняття. Але явка на комітетах – катастрофічна. Засідання переносяться, кворуми не збираються, часто робота поверхнева. Підготовлені закони дуже низької якості, часто правки до них вносяться з голосу прямісінько в залі. Критикуються колегами по залу та не знаходять підтримки у громадського секторі.

Тому, чи не єдиним робочим днем повного циклу можна вважати пленарні засідання, коли "більшість" присутня, коли депутати виступають, голосують, інколи відволікаючись на бійки, кулуари та кафе. Таких днів за півріччя буде тільки 20-ть! Питання, скільки законів в цілому приймуть народні обранці, і як це допоможе країні у війні з ворогом, євроінтеграції та модернізації економіки?

Дивний Парламент

Український Парламент обновився майже на 30%, але як показав перший рік його роботи – у більшості новообраних навіть не було шансу себе проявити. Причиною цього, стала застаріла система управління Верховною Радою.

Виходить негативний приклад, коли до Парламенту приходять нові, молоді, із сучасним баченням політики, але система змушує їх працювати за старими правилами, не даючи змоги кардинально змінити уявлення про політику, працюючи на реальний результат для населення.

В той же час, Парламент тотально безвідповідальний та забудькуватий: обіцяючи на початку минулого року зняти депутатську недоторканність, через рік ВР приймає закон про "партійну диктатуру" – реєстраційний номер 3700. Протилежне рішення.

Дивна суміш снобізму та егоїзму, коли депутати жаліються що вони тільки фігурки в руках керівників фракцій, Прем’єра та Президента, в той же час вони навіть не намагаються бути на стороні населення. Віддаляючись від нього по рівню життя, ставленням до закону та баченням свого майбутнього. Приклад: небажання проголосувати за закони у підтримку безвізового режиму, адже це може зашкодити депутатам персонально. Наприклад зупинити систематичну брехню про власні доходи.

Рішення прості: спростити бюрократичні механізми у роботі ВР, ввести спрощений електронний документообіг, збільшити ефективність роботи законодавчого органу, збільшити реальне трудове навантаження, наблизити владу до населення і населення до влади, і, найголовніше, внести інструменти відповідальності, наприклад, через зняття депутатської недоторканності.

Парламент може працювати краще, він просто того не бажає, або його просто не змушують.

Читайте також: Що нас чекає: коаліція на двох та проросійський вектор Тимошенко