Тиждень мусульманських протестів: що хотіли сказати світові араби?

Фільм було знято у 2011-му році. Його режисером був каліфорнієць єврейського походження Сем Бесіл. А "піаром" стрічки займався протестантський пастор Террі Джонс і волонтер-противник мусульманства, копт Моріс Садек.

Очевидно, піарники були не особливо професійними: хто 3 роки тому чув про "Невинність мусульман"???

Навіть коли цього літа було виставлено 14-хвилинну промоцію фільму на YouTube, ніхто з американців чи європейців не проявив особливого зацікавлення: прикладів релігійної нетерпимості у нас багато, не реагувати ж на кожну з них.

А потім YouTube-ролик з’явився в перекладі арабською. І пішло!

11 вересня до українців дійшло повідомлення про напад лівійців на посольство США в Бенгазі. Майже одночасно відбулася атака американського посольства в Єгипті. Був шок, коли стало відомо, що вбито посла США в Лівії Кріса Стівенса та трьох його колег з тієї ж дипустанови. Хіба можна аж так сходити з глузду через відео? Від спалаху протестів в Лівії загорілися бунтівнки в державах-сусідах: Судані, Єгипті і Тунісі. І далі вибухи незадоволення потягнулися на Схід: у Ємен, Індонезію, Катар, Пакистан та Індію.

Окремо варто згадати про Афганістан. 15-го вересня там вбили військових з НАТО, також ніби "за фільм". Однак зважаючи на те, що воєнні сутички у країні постійні, швидше за все, таліби просто прив’язали привід до події.

Найдалі, куди змогли сягнути протести наразі, - це Австралія. До речі, весь світ з подивом дізнався, що на найсамітнішому материку планети, виявляється, також живе багато мусульман!

Були люди, що побоювалися протестів численного ісламського населення Європи. Якби таке сталося, наприклад, у Франції, континент теж немало б "потрусило".

Однак втягнутість Європи у конфлікт виявилася опосередкованою: до компанії посольства США додалися суданські диппредставництва Німеччини та Британії. Наразі виглядає, що напад на них не був спланований, "напали за компанію": ці хлопці з Заходу, наб’ємо і їх, щоб не розслаблялися!

Інші, дрібніші "хроніки війни" такі: Аль-Каїда на словах підтримала цькування американських дипломатів; в більшості мусульманських країн було заблоковано доступ до інтернет-сторінок, які містять відео чи лінки на "Невинність мусульман"; режисер Сем Бесіл вважає, що конфлікт спровокувала нетерпимість мусульман, а не зміст фільму; компанія Google, якій належить YouTube, відмовилась стерти скандальне відео з сайту; приблизна кількість поранених в сутичках усіх країн - тисяча осіб; Барак Обама засудив дії лівійських протестувальників, але США у відповідь не вводитиме в близькосхідну країну свої війська; посольства Німеччини та США тимчасово закрилися в країнах, де проходять протести.

Аналітики роздумують, що ж стало поштовхом до таких масових протестів. Невже тільки факт виходу фільму? Чому тоді мовчали у 2011-му, коли "Невинність мусульман" могла б взагалі не потрапити на екрани, якби були протести?

На сьогодні більшість експертів впевнена, що мусульмани протестували не проти самого фільму – вони протестували проти поведінки американських чиновників. У ТБ на Близькому Сході є специфіка: все, що там показують, одобрено владою та головними релігійними лідерами. Арабське населення має стереотип, що так є у всьому світі: якщо це з’явилося у ЗМІ, воно схвалено місцевою владою. Тож ролик на YouTube був сприйнятий протестувальниками як такий, що з’явився з дозволу головних чиновників США. Логіка така: Обама одобрив фільм. Отже, він, його заступники та його представники по всьому світу ( працівники посольства) хотіли образити мусульман. А отже, кінець вам, дипломати!!!

Деякі оглядачі звертають увагу і на те, що протести розпочалися 11 вересня. В день, коли США згадує про свій найбільший теракт і згадує, що його організували терористи з арабських країн, мусульмани починають нові насильства проти американців. Це виглядає дивно.

Швидше за все, історія посольських погромів-2012 для світу закінчиться ще однією згадкою про неврівноваженість мусульман. Але навряд чи багато людей після погромів зрозуміє, що мусульмани дуже наполегливі у захисті своєї релігії і свого способу життя, тож просто треба спробувати зрозуміти іншу частину світу, а не таврувати її як "неврівноважену".

І точно в майбутньому з’являться інші релігійні провокації – був же прецендент з шаржами на Мохаммеда, який закінчився вбивством їхнього автора. І що це навчило?