Українські ЗМІ: чому в нашій країні важко знайти незаангажоване велике медіа

Проте тоді відбудеться ще одна подія, яка є не менш важливою в контексті війни. 29 липня 2015 року головний редактор газети "Вести" і керівник однойменного холдингу Ігор Гужва залишить медіахолдинг "Вести-Украина", продасть свою частку і звільниться з посади шеф-редактора.

Читайте также: Путін і його пропаганда: як президент РФ з допомогою іноземців обдурює кримчан

Видання в яких працював Гужва дуже люблять судитися з усіма. Тому перед тим, як почати, скажу, що цей відеоблог і усе, що далі прозвучить, є моїм оціночним судженням діяльності частини українських ЗМІ та їх працівників.

За інформацію із відкритих джерел, свою частку Гужва продав Ользі Семченко – цивільній дружині та колишньому прес-секретарю екс-міністра доходів та зборів Олександра Клименка. Хоча, по факту, розкол холдинга почався ще навесні і "наглядаючі" від Клименка посунули Гужву з посади задовго до офіційних заяв.

Ольга Семенченко

Неговіркий та максимально непублічний, Ігор Гужва – один з найбільш цікавих персонажів в історії російсько-української війни. З одного боку, він – успішний медіаменеджер, який свого часу перезапустив газету "Сегодня" й створив чи не найбільш конкурентний холдинг з першим в Україні розмовним радіо. З іншого, майже всі побудовані Гужвою ЗМІ, на мій погляд, були чи є глибоко антиукраїнськими.

Ігор Гужва

У свій час видатний італійський економіст та соціолог Вільфредо Парето сформулював принцип 80 на 20. Цей принцип застосовується у більшості сфер життя і каже, що до 80% наслідків призводять 20 % причин. Ідея Парето знайшла застосування у багатьох галузях. Наприклад, 20 % злочинців скоюють 80 % злочинів, 20 % відсотків водіїв створюють 80 % аварій, а 20 % покупців дають 80 % прибутків.

Якщо ж застосувати її до пропаганди, то може вийти, що 80% впливу чинять 20% відсотків новин. І, якщо ти хочеш маніпулювати свідомістю людей, то кажи 80% чистої і якісної правди, щоб люди повірили у 20% маніпуляцій.

Цей принцип доволі непогано описує редакційну політику побудованих Гужвою ЗМІ, серед яких: газета та радіо "Вести", журнал "Вести-Репортер", телеканал UBR і сайт "Страна.ua", який запрацював лютому 2016 року. Одна частина цих ЗМІ мала менший відсоток маніпуляцій, інша, навпаки, відкрито заливала інформаційне поле зрадою.

Читайте также: У чому Володимир Путін перевершив Гітлера

Будувати усі ці майданчики Гужві допомагав його багаторічний партнер Іскандер Хісамов. Він був шеф-редактором радіо "Вести" та журналу "Вести-Репортер", а потім став правою рукою Гужви на сайті "Страна.ua". Весною 2016 року громадянин росії Хісамов повернувся до Москви, де очолив ресурс "Украина.ru", що належить російській державній агенції "Россия сегодня".

Іскандер Хісамов

Те саме можна сказати і про побудовані Гужвою інформаційні майданчики, які особисто у мене язик не повертається називати ЗМІ.

І справа тут не в особистій неприязні до власників, які не завжди відомі. Якщо говорити чесно – в нашій країні важко знайти незаангажоване велике медіа. Україна – країна чудес. З шаленим ринком інформаційних ЗМІ, які б’ються ліктями, щоб розказати вам "правду". Кожне ЗМІ і кожен телеканал комусь належать, і власник в тій чи іншій мірі впливає на редакційну політику. Такою є сучасна українська реальність. І будьмо чесними, ми до цього уже звикли.

Я, як громадський діяч, уже давно звик, що якщо я сьогодні критикував президента – то брати інтерв’ю приїжджають одні канали, а якщо не критикував – інші. Я більше не сприймаю це як щось дивне. Але "Вести", "Страна" та інші створені Гужвою ресурси відрізняються від інших ЗМІ. Їхня головна відмінність у тому, що, на моє глибоке переконання, їх справжній власник знаходиться на території країни-агресора.

Якщо на якийсь час уявити себе глядачем контенту, який в народі називають "ватним", або проросійським, то вам мають сподобатись телеканали "Інтер" та "NewsOne", газета "Вести", інтернет-видання "Страна" та діяльність кількох антиукраїнських блогерів. Думаю, що ви не здивуєтесь дізнавшись, що вони підтримують одне одного, даючи ефірний час та називаючи себе чи не єдиними чесними ЗМІ. Це стосується усіх названих, крім можливо "Інтера".

Так виглядає інформаційне поле частини наших громадян. Громадян, які, у більшості, так і лишилася орієнтованими на Москву малоросами.

Якщо коротко описати редакційну політику "Страны", то вийде російський сайт, з якого викинули відверто позитивні характеристики кремлівських політиків, додали, на мою думку, дивних експертів та розбавили інформацією про скандали в Україні. Кращого пояснення до їхньої політики розстановки акцентів та вибору експертів я не можу знайти.

Час від часу вони або підтримують риторику агресора, або створюють власні інформаційні провокації. У якості експертів вони кличуть людей, які транслюватимуть позицію, яка вигідна не зовсім Україні. Зрозуміло що це нюанс. Але уміла пропаганда – це і є тонкощі та нюанси.

Андрій Данилко там коментує недопуск до "Євробачення" російської співачки, яка їздила в Крим. А колишній заступник голови Адміністрації Януковича Портнов – все підряд. Його, до речі, відверто агресивно почали пхати в наше інфополе останнім часом.

У травні 2018 року інститут масової інформації дійшов висновку, що "Страна" тоді діяла в унісон з російською пропагандою, покладаючи провину за загострення на Донбасі на наших військових та зміну формату АТО на операцію об’єднаних сил. Для цього вони навіть не посоромились процитувати дружину відомого терориста Губарєва та анонімні джерела у стані терористичних військ.

Рік тому Гужву арештували. Але чомусь замість державної зради чи роботи на державу агресора йому інкримінували лише вимагання грошей у депутата лінька. Справа була зроблена доволі бездарно і коли сплив запобіжний термін, Гужва абсолютно законно вилетів з країни.

Такі от справи. ви можете здивуватись тому що я скажу – але Гужва, який народився у Слов’янську і жив в Москві, навряд чи є ідейним фанатом "русского мира". Я припускаю, що головний його мотив такий, як і в багатьох інших людей – це гроші.

Після кожної виборчої кампанї частина каналів та видань різко перефарбовуються і змінюють риторику. Їх можуть купувати колишні ідейні вороги чи політичні опоненти, щоб зробити їх лояльними до влади, або навпаки – опозиційними. Те саме сталося і з Гужвою. Раніше його холдинг фінансував головний податківець часів Януковича. Хто фінансує зараз точно не відомо, але по риториці видання можна здогадатися з якої він чи вона країни.

Я хочу сказати, що не виправдовую Гужву, а лише пояснюю його мотив. Те що він зробив, на мою суб’єктивну думку, – це державна зрада. І я впевнений що у звичайної та економічної контррозвідки на нього є достатньо матеріалів. Гроші лишають слід і я переконаний, що його співпрацю з Клименко геть не складно довести, якщо бажання.

Але схоже що бажання і політичної волі на це нема. Тому Гужва сидить в Австрії. Його сайт не критикує частину наших політиків. І продовжує займатися пропагандою на користь ворога. Розмішуючи її у пропорції 80 на 20 з чесними і гарно написаними розслідуваннями та інтерв’ю.

Під красномовне мовчання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та контррозвідки СБУ, а також за підтримки ось цих політиків, за підтримки пропагандистських видань, які вони помилково називають ЗМІ.