"Віктор Франкенштейн": заїжджена історія з новою подачею

Драматичний фільм жахів "Віктор Франкенштейн" зовсім не схожий на жахи, та й на драму не дуже схожий. Жанр стрічки розмитий, але йти на неї в кіно саме по жахи не рекомендую.

"Віктор Франкенштейн" — харизматичний фільм. На відміну від багатьох інших, він запам'ятовується як окреме творіння, хоча мав би всі шанси у багатьох глядачів змішатись у суцільну кашу з уривків всіх колись переглянутих фільмів.

Перших хвилин 20 фільму здивували і зацікавили. Коли знаєш про що кіно, мимоволі вимальовується якийсь прогнозований хід подій й уявлення, як це все виглядатиме. Творці "Франкенштейна" усвідомлювали, що заїждженість історії, без сумніву, не йде їм на руку і зробили правильне рішення трохи її змінити.

Деніел Редкліф зіграв Ігоря — помічника Франкенштейна, який допомагав вченому створювати свого монстра. Та в першу чергу, Ігор — безнадійно закоханий горбань із цирку, який ніколи не знав любові. Ви й не помітите, як почнете співчувати нещасному Редкліфу на перших же хвилинах фільму. Варто відзначити, що йому підійшла ця роль і вжився актор у неї добре. Щось таке є в Редкліфі, що допомагає йому добре зображати нещасних і страждениих людей з совістю.

Та поволі співчуття кудись вивітрюється і ліричні моменти після зав'язки не особливо проймають. У фільм вривається Джеймс МакЕвой, який зіграв Віктора Франкенштейна. У цій версії історії про відомого монстра його творець постає бунтарем, який багато п'є, прогулює пари, робить дивакуваті експерименти і дратує свого батька — Чарзльза Денса (відомого багатьом як Тайвін Ланністер із "Гри Престолів").

МакЕвой моментами перестарався із роллю, але азарт і одержимість його героя створенням життя з нічого відчуваються під час перегляду. У нього із Редкліфом вийшов вдалий дует, який багато в чому рятує фільм, з неоднозначним жанром та сюжетом, але з цікавою подачею.

За одержимістю Віктора Франкенштейна насправді стоїть банальна історія, яка в теорії повинна зачепити за живе. Творці подають нам її в кінці, наче якусь із ключових розгадок, але розчулення вона не викликає. До слова, монстра на ім'я Прометей, якого і створив Франкенштейн, нам також показують лише в кінці. Йому у цій стрічці не приділили багато уваги.

Зате ми багато дізнаємось про Ігоря, Віктора та їхні стосунки. Паралельно із науковою діяльністю, Ігор встигає приділити увагу й коханню. Єдиному, що він залишив із свого колишнього життя циркового мішка для биття.

Глядачеві не нав'язують, хто у цьому фільмі правий, бо явного злого персонажу тут немає. Слідчий, одержимий затриманням вченого, чи вчений, переконаний що здатен дарувати життя випадковим шматкам плоті.

Фільм не шедевральний, але непоганий. Згодиться для одноразового перегляду і переоцінки враження від акторської майстерності Редкліфа.

Читайте також: "Голодні ігри: Переспівниця. Частина ІІ" або ефектний фінал