Війна за уми чи ЗМІ по-українськи

Так, нещодавно створили міністерство інформаційної політики, яке, нібито, має працювати над протистоянням російській інформаційній пропаганді. Журналісти над цим "мінстецем" сміються і знущаються, більшість же громадян просто не розуміють, що це, і навіщо воно потрібне.

Але ситуацію це не змінює.

А може справа зовсім не в новому міністерстві, і навіть не у владі і олігархах, які, нібито, всі великі ЗМІ контролюють.

Може справа в самих ЗМІ та їх співробітниках?

Так, саме в кожному з журналістів і в деяких особливо.

Справа в тому, що серед споживачів інформації дійсно вкрай низький рівень довіри до телеканалів, газет, інтернет-видань тощо.

Але при цьому деякі журналісти створили самі собі своєрідний "культ особистості". І в результаті у нас виходить, що до конкретного медіа-представника, який називає себе журналістом, рівень довіри серед споживачів набагато вище, ніж до видання, в якому він працює вцілому.

І саме ця система, коли журналіст робить собі ім'я, використовуючи різні ЗМІ, а потім, намагаючись продати себе дорожче, стає псевдонезалежним журналістом. Якщо проводити аналогії, то це можна порівняти зі створенням корпорації і бренду.

Так от в Україні кожен намагається створити власний бренд замість того, щоб колективно створювати репутацію корпорації.

Для прикладу: скажіть, як багато журналістів з Reuters ви можете назвати поіменно? А скільки з них є публічними медіа-персонами? А який ваш рівень довіри до медіа-холдингу в цілому?

Так от, може нам, журналістам, перестати піаритися і перестати тягнути ковдру в різні боки? Може варто подумати про тих, для кого ми працюємо, про наших споживачів?

Можливо, варто починати працювати за системою "кращий - означає якісний", а не "кращий - означає перший"?

І, можливо, коли кожен з наших Найєм, Лещенок і Шустерів почне працювати над створенням репутації свого видання, почне перевіряти всю інформацію, яку надає споживачеві, і почне думати про рівень свого професіоналізму, а не про рівень своєї популярності, коли кожен перестане займатися популізмом в тому чи іншому вигляді, то саме тоді ми разом зможемо побудувати такі ЗМІ, продукт яких буде викликати довіру споживачів незалежно від їх географічного розташування та політичних вподобань. Може бути саме тоді нам почнуть вірити більше, ніж історіям про розіпнутих немовлят?..

Виявляється, секрет перемоги інформаційної війни вкрай простий: почни з себе.