Корупційні схеми в Росії та Україні: яка відмінність

Верховна Рада України ухвалить законопроект, який дозволяє іноземцям служити за контрактом в Україні, і формально буде запроваджено державне фінансування партій. Але лише тих партій, які набрали понад 2% на виборах.

Читайте также: Чому депутати виступають проти передвиборчої агітації

Проте, оскільки видатки на послуги телеканалів і рекламних агенцій не буде обмежено законодавчо, то політичній корупції від цього рішення не стане "ні холодно, ні жарко". А вибори в Україні так і лишаться змаганням бюджетів на рекламу і політтехнологів.

МВС закінчить досудове розслідування в справі за підозрою екс-голови Держслужби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського. Саме Бочковского та його заступника пафосно арештували 25 березня 2015 року. Те затримання відбувалось у прямому ефірі, під час засідання Кабміну. Сам Бочковський сказав, що йому подзвонили й попросили вдягнути того дня парадну форму, але не попередили навіщо.

Арешт Сергія Бочковського

Бочковському та його заступнику інкримінували хабар, вимагання і заподіяння збитків державі майже на 7 мільйонів гривень.

Але вже через чотири дні після арешту обидва вийшли на свободу під заставу. І от у квітні 2018 року Окружний адміністративний суд Києва постановить поновити Бочковського на посаді голови Держслужби України з надзвичайних ситуацій.

Тривалий термін розгляду справи пояснювали з навантаженням на суддів у 2015-2016 роках. Рішення про відновлення Бочковського на посаді схвалять у зв'язку з допущеними порушеннями при його звільненні. А в червні 2018 року Бочковському знову почали виплачувати зарплату. Зараз МВС оскаржує рішення суду.

Гучні затримання, які закінчуються нічим – стандартна і звична річ в нашій країні. До прикладу, справа так званих "діамантових прокурорів". У 2015 році екс-заступника начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна та екс-заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця затримали за підозрою в отриманні хабара на суму понад 3 мільйонів гривень. Були вилучені гроші, ювелірні вироби, діаманти. Справу розглядають досі.

Володимир Шапакін і Олександр Корнієць – учасники справи "діамантових прокурорів"

Олександра Онищенка підозрюють в організації корупційної схеми з розкрадання коштів під час видобутку та продажу природного газу. Живе він зараз в Іспанії. За словами Артема Ситника, іспанський суд дозволив екстрадицію політика в Україну, але рішення поки не набуло чинності, оскільки було оскаржене.

Читайте также: "Газова справа Онищенка": як суд перешкоджав роботі НАБУ

Борислав Розенблат та Максим Поляков підозрюються в отриманні хабарів за зміни законів в інтересах бурштинового бізнесу в розмірі 311 тисяч доларів. Нещодавно САП направила до суду "бурштинову справу".

Микола Мартиненко обвинувачується у створенні злочинної організації задля розкрадання коштів державного підприємства на суму 462 мільйонів гривень. Навесні 2018 САП скерувала до суду обвинувальний акт стосовно Мартиненка.

Екс-голову ДФС Романа Насірова обвинувачують у тому, що він незаконно дозволив компаніям Олександра Онищенка не сплачувати державі рентну плату за користування надрами. Через ці дії держава втратила понад 2 мільярди гривень. Минулого року справу передали до суду. Холодницький зазначав, що зачитування обвинувального акту може тривати понад 20 місяців.

Ще одна справа – це "рюкзаки Авакова". Син голови МВС Авакова разом із заступником міністра реалізовували схему з розкрадання бюджетних коштів при закупівлі рюкзаків для Нацполіції. В липні 2018 року САП закрила кримінальне провадження проти сина Авакова й екс-заступника міністра Сергія Чеботаря через відсутність доказів їхньої провини. Один з підозрюваних у цій справі взяв провину на себе.

Олександр Аваков

Ігоря Мосійчука підозрювали в хабарництві. У вересні 2015 року Генеральна прокуратура оприлюднила кілька епізодів відео, на якому зафіксовано передачу хабара Мосійчуку. І тільки в серпні 2018 Генеральна прокуратура передала в Національне антикорупційне бюро його справу. Багато з прихильників чинної влади часто використовують це як аргумент.

Мовляв, вони крадуть, але ж і державу захищають, і з агресором б'ються. Так вони корупціонери, але вони наші корупціонери!

Є ще одна думка, яка має право на життя. Корупція – це те саме, що і ще один податок. Ну мовляв, у нас є "білий" ВВП з якого платяться усі податки і чорний – з якого платяться нижчі – корупційні податки. Бізнесу від цього лише краще – є можливість знизити податкове навантаження, і на відміну від прямих податків, які забирають гарантовано велику частину прибутку, корупція забирає меншу і лише час від часу. У чому проблема?

Корупція в Україні

Я поясню. Проблема у тому, що корупція це явище не лише економічне. Це також і частина культури. Культури, яка дозволяє людині зробити певний цивілізаційний вибір. Корупція є частиною багатьох культур. Але найбільше вона експлуатується російською.

Корупція є способом експорту "руского міра". Не вірите? Ну тоді я попрошу вас згадати події у Криму, коли корумповані чиновники стали однією з найміцніших опор для росіян. Для яких захоплення України – це проект. І його цілей можна досягти багатьма способами, і це питання лише ціни. Військова агресія завжди дорога, тому російський режим розглядає корупцію як зручну і дешеву альтернативу.

Подивіться уважно, які саме режими росіяни підтримують. Режими в Сирії, Туркменістані, Таджикистані та Йємені. А чого вартий був лише режим Януковича? Бо некорумпований режим може стати незалежним, а кому таке потрібно?

Читайте также: Російський очільник Криму Аксьонов зустрівся із президентом Сирії Асадом: про що домовлялися

Найсмішніше тут те, що спільного з Росією у цій сфері у нас багато. І одна зі спільних рис – це те, як наша влада "бореться з корупцією".

Якщо ви подивитеся пропагандистську програму Дмитра Кисельова, то побачите, що майже у кожному випуску є сюжет про корупцію, і те, як Путін її перемагає. Розумієте? Там теж ловлять чиновників з діамантами, купами грошей в матрацах, схованками а-ля "Пабло Ескобар у городі", неадекватною кількістю майна та предметів розкоші. Там теж роблять гучні заяви і політичний піар на цій темі. І там теж не відбувається системних змін.

Російська пропаганда з Дмитром Кисельовим

Силові відомства завжди були найбільш привабливими для наших політиків. Адже вони дозволяють не лише заробляти гроші корупційним шляхом, вони дають можливості для репресій.

Тому за вплив на НАБУ, САП та НАЗК розгорнулась серйозна боротьба. На думку антикорупційних громадських активістів, дві останні установи з трьох перерахованих вже впали у ніжні обійми чинної влади. І реальна боротьба уже ведеться тільки за НАБУ.

Хтось із вас може зараз підскочити і сказати, що ці активісти – це ж грантожери і взагалі їм давно немає довіри. Гаразд. Тоді я хочу нагадати вам, що більшість антикорупційних змін у нашій державі відбулося саме завдяки їм. Завдяки їхньому тиску і аналітичній роботі створено САП та НАБУ, розпочато електронне декларування чиновників та депутатів й впроваджено систему ProZorro. Цього усього б не було, якби не робота різних громадських організацій, на які з лютою ненавистю нинішня влада ллє бруд, кримінальні справи, чинить фізичний тиск і називає їх грантожерами.

Останнє слово, до речі, теж винайшли наші північні сусіди заради боротьби зі своїми внутрішніми супротивниками. Російська влада теж люто ненавидить громадських активістів і називає їх іноземними агентами. Знаєте, коли я виступив у підтримку Томосу, багато людей згадало, що я не є дуже релігійним і я відповів, що для мене Томос – це не про релігію, це про національну безпеку.

Читайте также: Скільки відсотків українців підтримують автокефалію: цікава статистика

Боротьба з корупцією – це вічний процес і він триває й в усіх розвинених державах. Відкрийте The Washington Post, і майже у кожному номері буде хоч одна стаття про корупційний злочин. Різниця лише в тому, що за кордоном їх викривають і доводять до ув'язнення. А в нас Сергія Бочковського відновлюють на посаді.

У цей час у нас провалюють судову реформу і реформу прокуратури. А от тиск на НАБУ і тих кого влада називає антикорупційними грантожерами лише наростає. І це як ніщо інше є свідченням реального відношення перших осіб держави до боротьби із корупцією.

Вони ненавидять НАБУ, журналістів-розслідувачів і активістів. Але я хочу їх заспокоїти. Усе буде добре. Бо через рік може відбутися зміна влади і антикорупційні активісти будуть критикувати їй так само натхненно як і чинну, яка у свій час з тієї ж пристрастю критикувала корупцію уряду Януковича. Ну крім тих періодів, коли представники нинішньої влади у тому уряді працювали.

Тому, шановні депутати та чиновники, не спішіть топити антикорупційні організації. По-перше, з таким рівнем їхньої підтримки на Заході ви їх усе одно не потопите, а по-друге, хто знає, можливо, вже дуже скоро ви опинитесь з ними по один бік барикад.