Рекорди чемпіонату світу: 5 маловідомих фактів з історії Мундіалю
Чемпіонат світу з футболу відбувається раз на чотири роки, і за його підсумками визначають найсильнішу збірну планети. Тож турнір викликає величезний ажіотаж і хвилювання, а його рекорди назавжди входять до історії спорту.
Утім, статистика Мундіалей приховує не лише сухі цифри, а й чимало маловідомих деталей і несподіваних фактів. Про найцікавіші з них розповідає 24 Канал.
Дивіться також Мільярди заради футболу: скільки коштує організувати чемпіонат світу
Для українських фанатів футбол – це особливі емоції та моменти єдності, які Coca-Cola допомагає робити ще яскравішими. Уже багато років бренд підтримує FIFA WORLD CUP™, об'єднуючи вболівальників навколо гри. Незалежно від рахунку на табло, Coca-Cola – незмінна частина емоцій, що звучать в унісон із кожним матчем.
Як відзначилося Марокко
Збірна Марокко вписала своє ім'я в історію чемпіонатів світу завдяки унікальному досягненню, яке навряд чи хтось зможе перевершити найближчим часом. "Атлаські леви" стартували на ЧС-2026 нічиєю з Бразилією (1:1), змусивши одного з фаворитів турніру рятуватися від поразки.
Однак увагу привернув не лише результат. Марокканці стали першою командою в історії Мундіалів, що випустила у стартовому складі одразу 11 футболістів, народжених за межами країни, яку вони представляють.
Ашраф Хакімі та Вінісіус у матчі ЧС-2026 Бразилія – Марокко / Фото Getty Images
Це Яссін Буну, народжений у Канаді, Нуссеїр Мазрауї, народжений у Нідерландах, Ісса Діоп, народжений у Франції, Чаді Ріад, народжений в Іспанії, Ашраф Хакімі, народжений в Іспанії, Ніл Ель-Айнауї, народжений у Франції, Айюб Буадді, народжений у Франції, Хемсдін Тальбі, народжений у Бельгії, Білал Ель-Ханнус, народжений у Бельгії, Самір Ель-Мурабе, народжений у Франції, Ісмаель Сайбарі, народжений в Іспанії.
Чим здивував наставник Кюрасао
В історії чемпіонатів світу було безліч видатних фахівців, які приводили свої команди до тріумфу – Марчелло Ліппі, Маріо Загалло, Луїс Феліпе Сколарі тощо. Однак нідерландцю Діку Адвокату вдалося відзначитися іншим досягненням.
Головний наставник Кюрасао, чия збірна цьогоріч дебютувала на світовій першості, став найстаршим головним тренером турніру. На момент матчу першого туру проти Німеччини йому було 78 років і 260 днів.
Дік Адвокат і футболісти Кюрасао / Фото Getty Images
Цікаво, що на ЧС-2026 цей віковий рекорд уже оновлювався тричі. Спочатку його встановив наставник ПАР Уго Брос (74 роки і 62 дні), згодом досягнення перевершив тренер Чехії Мірослав Коубек (74 роки і 284 дні), і лише тоді черга дійшла до Адвоката.
Нагадаємо, ще в лютому він залишив збірну Кюрасао через хворобу доньки, утім уже за кілька місяців повернувся, ініціаторами чого стали самі футболісти. Вони звернулися до керівництва місцевої федерації з проханням відновити співпрацю з досвідченим фахівцем.
Вічний рекорд Пеле
Пеле називають першим глобальним символом футболу, і саме чемпіонати світу перетворили бразильця на легенду гри мільйонів. Бразилець – це єдиний гравець в історії, який виграв одразу три Мундіалі (1958, 1962 та 1970).
Пеле святкує перемогу Бразилії на ЧС-1970 / Фото Getty Images
Цікаво! На ЧС-1962 у Чилі футболіст взяв участь лише у двох поєдинках – через травму, отриману в матчі проти Чехословаччини. Однак це не завадило Бразилії захистити титул, щоправда, медаль за це Пеле отримав лише у 2007 році.
Рекорд "Короля футболу" гарантовано триматиметься щонайменше до 2030 року, адже серед чинних гравців немає жодного дворазового чемпіона. Навіть Ліонель Мессі у разі перемоги Аргентини на ЧС-2026 міг би зрівнятися лише з двома титулами, тоді як Кріштіану Роналду досі не вигравав Мундіаль.
До слова, бразилець утримує ще одне легендарне досягнення. У 1958 році він став наймолодшим автором гола в історії турніру, вразивши ворота збірної Уельсу у віці 17 років, 7 місяців і 27 днів.
Матч, що зібрав ціле місто
Мундіаль – це турнір, на якому мріє побувати ледве не кожен футбольний уболівальник. Саме тому фанатів рідко зупиняють далекі відстані або ж захмарні ціни на квитки, як це відбувається цьогоріч. Утім існує рекорд відвідуваності, який навряд чи колись вдасться побити.
Йдеться про матч між збірними Уругваю та Бразилії на чемпіонаті світу 1950 року. Тоді на легендарному стадіоні "Маракана" в Ріо-де-Жанейро зібралося 199 854 глядачі. Для розуміння масштабу: це більше, аніж населення цілої держави Сан-Марино, бельгійського Брюгге чи українського Ужгорода.
Відкриття стадіону "Маракана" незадовго до ЧС-1950 року / Фото Arquivo Nacional
На той момент номінальна місткість арени становила близько 170 тисяч місць, однак разом із терасами вона змогла прийняти майже 200 тисяч людей. Згодом через реконструкції це число поступово скоротили – спочатку до 100 тисяч, а потім до 78 тисяч перед ЧС-2014.
Сьогодні ж побити такий рекорд фактично неможливо, адже стадіони стали більш компактними і зазвичай вміщують до 100 тисяч глядачів. Наприклад, фінал ЧС-2026 проведуть на американському MetLife із близько 82 500 гостями.
Вилетіли з турніру, не пропустивши жодного голу
Чемпіонат світу 2006 року залишається особливим для українських уболівальників. Саме тоді збірна України дебютувала на Мундіалі, який досі залишається єдиним у її історії. Цікаво, що на тій світовій першості "синьо-жовті" перетнулися з командою, про яку йтиметься далі.
Швейцарія має найкращий захист в історії чемпіонатів світу, не пропустивши жодного голу на ЧС-2006. Тоді команда покійного Якоб Кюна у групі перемогла Того й Південну Корею з однаковим рахунком 2:0, і розписала суху нічию з Францією, посівши перше місце у своєму квартеті.
Збірна Швейцарії святкує гол у ворота Боснії та Герцеговини на ЧС-2026 / Фото Getty Images
Та шлях швейцарців на турнірі обірвався в 1/8 фіналу, коли команда в легендарній серії пенальті поступилася Україні. Що цікаво, тоді наш голкіпер Олександр Шовковський встановив рекорд, ставши першим голкіпером в історії ЧС, який відстояв серію пенальті "на нуль". Рекорд СаШо тримався до 2022 року, коли його повторив голкіпер Марокко Яссін Буну, відбивши три пенальті в матчі 1/8 проти Іспанії.
Рекорд Швейцарії могла побити Іспанія, яка у 2010 році пройшла весь раунд плей-оф без пропущених голів. Однак перешкодою для "червоної фурії" ще на груповому етапі стали команди Швейцарії та Чилі, які відзначилися по одному забитому голу у ворота Ікера Касільяса.