10 вересня 1898 – загибель Сісі: як анархіст убив одну з найвідоміших жінок Європи

Того ранку вона залишила розкішні апартаменти готелю Beau-Rivage, подорожуючи інкогніто як графиня фон Гогенембс, і поруч крокувала лише одна супутниця – фрейліна, графиня Ірма Штарай. Вони поспішали на колісний пароплав Genève, щоб вирушити до Монтре. Що сталося далі – 24 Канал розповість трохи докладніше.

Як один непомітний удар забрав життя найвродливішої королеви?

Сісі, якій на той момент виповнилося 60 років, давно перетворилася на тінь самої себе. Після трагічного самогубства її єдиного сина, кронпринца Рудольфа, у замку Маєрлінг у 1889 році, імператриця носила тільки чорне. Вона стала вічною мандрівницею, "чайкою", як сама себе називала, що без упину літала Європою, тікаючи від задушливого віденського двору, депресії та власних демонів.

Вона шукала спокою, але натомість знайшла смерть – від руки людини, яка навіть не знала її особисто, але палко ненавиділа все, що вона уособлювала. Коли жінки наблизилися до пристані, якийсь чоловік раптово виринув із натовпу – він підбіг до імператриці, зазирнув їй під парасольку, ніби намагаючись розгледіти обличчя, і зробив різкий рух рукою.

Збоку здавалося, ніби незграбний перехожий просто спіткнувся і штовхнув жінку у груди. Від несподіваного руху Сісі впала на бруківку, її густе волосся, яким вона так пишалася, пом'якшило удар головою. Перехожі та фрейліна миттєво допомогли їй піднятися – імператриця обтрусила сукню, подякувала за допомогу та впевнено сказала: "Нічого страшного, він просто хотів вкрасти мій годинник".

Вони продовжили шлях і зійшли на борт пароплава. І лише коли судно відчалило, Єлизавета раптово знепритомніла. Графиня Штарай, намагаючись дати імператриці більше повітря, розрізала шнурівку її тугого корсета – і на батистовій сорочці помітила крихітну, у дрібну монету, краплю крові над лівою груддю.

Заточений напилок Лукені увійшов у тіло на 85 міліметрів, пробивши легеню та лівий шлуночок серця. Удар був тонким і точним, але тугий корсет спрацював як кровоспинний джгут, запобігши миттєвій зовнішній кровотечі. Проте всередині розвивалася смертельна тампонада серця – кров повільно заповнювала перикард.

Капітан пароплава, дізнавшись справжнє ім'я пасажирки, негайно розвернув судно назад до Женеви. Знепритомнілу імператрицю на імпровізованих ношах перенесли до готелю Beau-Rivage. Найкращі лікарі прибули за лічені хвилини, але медицина кінця XIX століття була безсилою перед такою травмою. О 14:10 серце найвідомішої жінки Європи зупинилося назавжди.

Імператор Франц Йосиф дуже кохав свою дружину – попри всі її дивацтва та довгі розлуки. І коли телеграма з трагічною звісткою досягла віденського палацу Гофбург, він прошепотів свою історичну фразу: "У цьому світі мені не пробачили нічого".

Чому анархіст убив імператрицю Єлизавету Баварську і які це мало наслідки: дивіться відео кримінальніісторіїюа

Чому мішенню стала імператриця, яка ненавиділа двір?

Кінець XIX століття в Європі був епохою "пропаганди дією" – радикального крила анархізму, представники якого вірили, що лише гучні політичні вбивства здатні пробудити пролетаріат і зруйнувати старий світовий порядок. Одним із таких радикалів був двадцятип'ятирічний італієць Луїджі Лукені.

Незаконнонароджений, покинутий матір'ю у сирітському притулку, він виріс у злиднях, працював чорноробом і зрештою перейнявся ідеями знищення аристократії. Іронія долі полягала в тому, що Лукені не планував вбивати саме Єлизавету – його первісною мішенню був претендент на французький престол принц Філіп, герцог Орлеанський.

Коли герцог несподівано змінив свої плани та покинув Женеву раніше, Лукені, який витратив останні гроші на підготовку до замаху, був у розпачі. І запрагнув крові будь-якого монарха. Саме тоді з місцевої газети La Tribune de Genève, яка порушила інкогніто імператриці, він дізнався, що в місті перебуває австрійська володарка.

Для анархіста не мало значення, що Сісі була найбільш аполітичною монархинею Європи. Вона зневажала помпезність Габсбургів, уникала офіційних прийомів, співчувала угорським повстанцям і писала меланхолійні вірші, натхненні Генріхом Гейне. Вона була бранкою золотої клітки, але для Лукені залишалася символом гноблення – коронованою особою, чия смерть мала стати гучною заявою для всього світу.

У хлопця не було грошей навіть на справжній кинджал, тому він придбав звичайний промисловий напилок – і власноруч заточив його до стану гострого стилета, сховавши під піджаком. Що сталося далі – ви вже знаєте.

Вбивство Сісі не спричинило революції, на яку сподівався Лукені. Але породило безсмертний міф про трагічну красуню-імператрицю, чий образ і досі живе у кінематографі, літературі та серцях мільйонів. А Луїджі був засуджений до довічного ув'язнення й у 1910 році повісився у своїй камері.