Справа "Оса": єдина жінка в Проводі ОУН, яку радянські спецслужби боялися більше за чоловіків

Довгі десятиліття цей теракт вважався головною мюнхенською спецоперацією чекістів. Однак розсекречені архіви Служби зовнішньої розвідки України відкривають інший вимір цієї війни.

Поруч із Ребетом завжди стояла постать, яку Москва вважала не менш загрозливою, ніж цілу диверсійну мережу. Її звали Дарія Ребет (у дівоцтві Цісик), і в надсекретних кабінетах МДБ та КДБ оперативна справа на неї носила вкрай промовисту назву – Оса. 

Псевдонім Оса чекісти обрали невипадково. Дарія не вела партизанських боїв у лісах – вона завдавала нищівних, болісних уколів системі там, де Кремль почувався вразливим: на юридичному, ідеологічному та публіцистичному полях. 

Легендарна жінка / Фото diasporiana.org.ua

Блискуча юристка з дипломом Львівського університету, вона володіла аналітичним розумом рідкісної гостроти й залізною принциповістю. У часи, коли керівництво підпіллям було винятково чоловічим клубом, вона зламала всі шаблони, ставши єдиною жінкою – членом Головного Проводу ОУН та учасницею легендарного Третього Надзвичайного Великого Збору 1943 року, що взяв курс на демократизацію українського націоналізму.

Радянські спецслужби ретельно фіксували кожен її крок, публікацію та зустріч. Чекісти намагалися знайти найменшу шпарину для вербування, компрометації чи психологічного тиску, проте "Оса" не залишала противнику жодного шансу. Вона була живим щитом ідей сучасного, відкритого до Європи українського опору, розбиваючи вщент радянські пропагандистські міфи про примітивність підпілля.

Навіть після підступного вбивства коханого чоловіка Дарія не здала позицій і не сховалася в тінь. Вона очолила часопис "Український самостійник", продовжувала писати ґрунтовні аналітичні праці та до останніх днів залишалася непохитним інтелектуальним форпостом вільної України.