Не має права на свої ж фільми: як український кінематограф перетворився на російську класику
"Пригоди Електроніка" та "В пошуках капітана Гранта" – ми дивилися ці фільми в дитинстві та звикли думати, що то радянська російська класика. Але це неправда, адже їх знімала наша Одеська кіностудія і сьогодні її надбання належать Держкіно України.
Так, ці фільми належать саме України, а не Росії. Але, на жаль, більшість українців про то й гадки не мають.
Читайте також: Екопарк чи забудова: як принциповість столичної влади виявилася фейком
Виявилося, що колишня директорка Одеської кіностудії Ольга Неверко переписала права на усі фільми на свою приватну кантору, яка має назву "Фірма Будущеє".
За всі роки існування Одеської кіностудії, а це рівно 100 років, виготовили понад 700 фільмів. До того ж, деякі з них – це справжні шедеври світового мистецтва,
– згадав кінокритик та член правління Одеського відділення НСКУ Євген Женін.
Права на фільми Одеської студії належать Міністерству культури України. Коли Одеська кіностудія була держпідприємством, права належали звісно їй. Але те держпідприємство давно ліквідоване, а Одеська кіностудія сьогодні напівприватне акціонерне товариство, і фільмофонд став власністю Міністерства культури. Але от справжня несподіванка – виключне право продавати ці стрічки має не Міністерство, а "Фірма Будущеє".
Одеська кіностудія
ТОВ "Фірма Будущеє" отримало виключні майнові авторські права на фільмофонд Одеської кіностудії, який має понад 500 фільмів та є власністю держави. А 65% виручених від трансляції коштів ТОВ "Фірма Будущеє" зобов'язалось перераховувати Міністерству культури.
Отримуючи надприбутки від демонстрації вітчизняного кінематографічного надбання, засновник ТОВ "Фірма Будущеє" Неверко привласнювала їх, акумулюючи на рахунках підконтрольних офшорних компаній. Ольга Неверко стала директоркою Одеської кіностудії ще у 90-х роках. Журналісти програми "ЦРУ" особисто зустрілися з нею, аби розібратися в цій історії та почути її думку. І хоча від офіційного інтерв'ю вона відмовилася – на неофіційне все ж прийшла.
Отже, угода між "Фірмою Будущеє" та Мінкультом в останній редакції передбачала розподіл прибутку 35% на 65%. 35 мала б отримати "Фірма Будущеє", а 65% – Міністерство культури.
Розподіл прибутку
Тоді Держслужба з питань кінематографії була підрозділом Міністерства культури, а сьогодні стала окремим органом влади – Держкіно.
Так, 35% за дистриб'юцію – то багато, але не кримінал. "Фірма Будущеє" також отримала виключне право торгувати стрічками одеського фільмофонду. Тобто сам Мінкульт нічого продавати не мав права. Як не має і досі. Зрештою правоохоронці підозрюють, що справжні обсяги торгівлі приховували, а гроші від продажу стрічок утікали "наліво".
Права на фільми інтелектуальні, а доходи – цілком реальні. Так, кожен показ будь-якого фільму по телебаченню, кожен проданий диск коштує грошей. Конкретні суми завжди залежать від умов угоди. Коли великий телеканал купує право показу не на один раз, а на багато років повторів, може йтися про мільйони.
Кадр з фільму "Три Мушкетери"
Ольга Неверко усі звинувачення, звісно, заперечила. Вона наголосила, що й обсяги торгівлі зовсім не ті, і бухгалтерія чиста. І взагалі, мовляв, всі забувають, що найдорожча, золота частка фільмофонду сьогодні в Україні під забороною. Через Говорухіна, Боярського, та інших росіян з "чорного списку" Мінкульту.
Загалом угоду кілька разів перепідписували. Востаннє це було у 2008 році. Тоді державне підприємство "Одеська кіностудія" було остаточно ліквідоване, а залишилося тільки напівприватне акціонерне товариство.
З 2008 року кіностудію з угоди виключили, лишилися тільки Мінкульт і "Фірма Будущеє". І термін дії цієї угоди спливав восени 2018 року, проте Держкіно подовжило її до 2026 року.
Як прокоментували цю ситуацію у Держкіно – дивіться у програмі.