100+ ролей і жодного однакового образу: феномен Панаса Саксаганського
17 вересня 1940 року помер Панас Саксаганський – один із корифеїв українського театру, який за свою кар'єру зіграв понад 100 ролей. Він міг перевтілюватися до невпізнання: змінював голос, міміку, ходу, працював над гримом і навіть найменшими деталями образу.
Як Саксаганський готувався до ролей та чому його вважали майстром перевтілення – розкаже 24 Канал.
Як Панас Саксаганський прийшов до театру?
Панас Тобілевич народився 15 травня 1859 року на Херсонщині. Він походив із родини, яка дала українській сцені одразу кількох визначних митців:
- його братами були Іван Карпенко-Карий та Микола Садовський,
- а сестрою – Марія Садовська-Барілотті.
Спочатку Саксаганський не планував пов'язувати життя винятково з театром. Він навіть служив у війську. Однак після знайомства з театральним життям вирішив залишити службу й присвятити себе сцені.
Працював у трупах Марка Кропивницького та Михайла Старицького, а 1890 року очолив власний колектив. Саме на сцені він поступово виробив власний принцип роботи: актор мав не просто вивчити репліки, а зрозуміти свого героя.
Чому Саксаганського називали майстром перевтілення?
За життя актор зіграв понад 100 основних ролей. Серед його найвідоміших образів:
- Возний у "Наталці Полтавці",
- Голохвостий у "За двома зайцями",
- Копач у "Сто тисяч",
- Феноген у "Хазяїні",
- Гнат Голий у "Саві Чалому",
- Карась у "Запорожці за Дунаєм",
- Франц Моор у "Розбійниках".
Він міг однаково переконливо існувати в комедії та драмі. Особливо відомим був його талант до міміки й комічного перевтілення. Саме тому персонажі Саксаганського часто запам'ятовувалися не лише словами, а манерою говорити, ходити, дивитися та реагувати на інших героїв.
Як актор готувався до ролі?
Саксаганський приділяв велику увагу попередній роботі над образом. Він аналізував характер персонажа, його поведінку, мовлення та зовнішність. Пізніше свої театральні принципи виклав у праці "Моя робота над роллю".
Для нього важливими були голос і дикція. Актор рекомендував працювати над мовленням, зокрема читати скоромовки та уривки з класичних творів. Не менш важливим був зовнішній образ. Грим, костюм, зачіска, характерна хода чи жест мали допомагати акторові створити персонажа, а не просто змінити його зовнішність.
Збереглися свідчення й про те, наскільки серйозно Саксаганський ставився до гриму. В одному з описів його театральної роботи згадується випадок, коли після вистави до гриму актора причепилися кіптява та попіл – настільки, що люди подумали, ніби він справді обгорів.
Як Панас Саксаганський входив у роль / Фото з Вікіпедії
Цікаво, що буквально напередодні роковин смерті Саксаганського український культурний простір втратив ще одну акторку – Галину Яблонську. Вона померла 14 вересня 2026 року на 99-му році життя. Її театральний шлях розпочався ще в дитинстві: на сцену Яблонська вийшла 1936 року у Вінницькому державному театрі. Згодом вона працювала в різних театрах, а 1951 року приєдналася до театру імені Івана Франка в Києві, де залишалася понад 70 років.
Панас Саксаганський і Галина Яблонська належали до різних театральних поколінь, однак їх об'єднувало головне – десятиліття роботи на сцені та прагнення перетворювати акторську професію на справжнє мистецтво перевтілення. Панас Саксаганський помер 17 вересня 1940 року в Києві у віці 81 року. Його поховали на Байковому кладовищі.