Більшість кандидатів у президенти України гратимуть "на мізері"
Президентські вибори-2019 і так би увійшли в історію України як чергові й заплановані, що у нас буває рідко. Цього року ніхто не втік у Ростов, не був продовжений воєнний стан і навіть гривня стабілізувалася — є все, щоб поступово і планомірно занурюватися у передвиборчий процес.
Але ці вибори стануть особливими ще й через велику кількість претендентів на пост голови держави – їх у виборчих списках буде 44. Для розуміння ситуації трохи статистики: у 1991 році такий список складався з шести осіб, а у 2014-му розширився до 21 кандидата. 44 – найбільша цифра в історії незалежної України.
Та могло бути б ще більше, бо я назвала лише тих, кого схвалила ЦВК. А подавалася в президенти 91 людина. Уявляєте? Майже сотня майже достойних. Політичний експерт Ярослав Павловський вважає, що "для країни це не дуже добре, адже кампанію, вочевидь, переводять у технологічну складову й гратимуть "на мізері" – знижуватимуть явку і мотивацію чужих виборців, гратимуть з перерахунком голосів".
Читайте також: Симоненко, Савченко та інші: кого та чому не зареєструвала ЦВК
Так, можливо, але є один солідний плюс – 2,5 млн гривень з носа кожного кандидата мають потрапити до бюджету. Якщо вони не передумають до 8 березня, адже саме до цієї дати ще можна зняти свою кандидатуру і повернути "чесно зароблені".
Ми вже бачимо лідерів майбутніх перегонів, як поважні політичні експерти прогнозуємо на кухнях хто пройде у другий тур, і хто врешті очолить Україну. І навіть диванним аналітикам зрозуміло, що основна маса кандидатів не мають жодних шансів. Навіщо їм це? Хіба що засвітитися. Так вважає директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала:
Похід у президенти – можливість для них набути більшої публічності, а також точніше, ніж за результатами будь-яких соцопитувань, дізнатися, на який рівень підтримки громадян вони можуть реально розраховувати.
Недешевий метод, але, можливо, дієвий. Серед кандидатів є кілька моїх знайомих, з якими часто стикалася по роботі. Не очікувала, що вони настільки амбітні, але буде цікаво дізнатися як їх підтримають виборці.
Про "непрохідних" навіть до ЦВК
Потішило, що комуніста Симоненка і горе-терористку Савченко не погодили до участі у виборах. А ще маємо для історії кілька курйозів. Ці люди точно хотіли стати відомими, і я не проти їм зараз допомогти.
Сергій Фаренюк, як і всі інші кандидати, мав заповнити анкету і заплатити гроші. Та він примудрився наробити в анкеті таких помилок, що не тільки його в кандидати не прийняли, а і його анкету. Байдуже вже на ті ляпи з анкетою, якби він гроші приніс – тоді б запропонували заповнити документ ще раз. Але Фаренюк щось недочув, мабуть, і замість 2,5 млн гривень приніс три. Не мільйона, а просто три гривні.
Інший майже кандидат Віталій Велідченко взагалі анкету не подав. І грошей не дав. Можливо вирішив, що він вище за цю бюрократію.
Ще раз передивилася список претендентів – не знайшла жодного Дарта Вейдера. Цього разу, судячи з усього, обійдемося без кінематографічних персонажів. Хоча... "Слуга народу" рахується?
Хто може бути президентом України?Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років. Це право реалізується через політичні партії, а також шляхом самовисування. Партія може висунути лише одного кандидата. Для реєстрації в ЦВК кандидату або партії необхідно внести грошову заставу у розмірі двох мільйонів п’ятсот тисяч гривень. У випадку програшу, застава не повертається.
Читайте також: Вибори і вила: чому в президенти йдуть "непрохідні"?