Дружити чи воювати? Що європейці думають про Росію

1 мая 2017, 22:03

Європейські країни мають розробити власні національні механізми захисту проти ворожого іноземного впливу.

24 квітня аналітичний центр European Values опублікував нове масштабне дослідження, в якому розглядається, як окремі держави-члени Європейського Союзу сприймають загрозу, що виходить від Російської Федерації. Понад 450 політичних документів, розвідувальних звітів та інших джерел використовувалися для оцінки того, як агресивна поведінка Росії впливає на зовнішню політику та політику безпеки в 28 країнах ЄС, від Естонії до Португалії.

Російська агресія проти України призвела до санкцій, в той час як агресивна політика Кремля стосовно до деяких країн ЄС, що включає в себе такі інструменти ворожого впливу, як дезінформація і підтримка європейських екстремістів і радикальних лідерів, відштовхнула багато європейських країн. З огляду на таку поведінку Москви, починаючи з 2014 року, дослідження дало такі результати:

6 країн стурбовані зовнішньою політикою Росії, представляючи собою авангард європейської реакції на агресію Кремля (Естонія, Данія, Латвія, Литва, Польща, Велика Британія);
5 країн серйозно змінили свою політику і ставлення до Росії після агресії проти України (Чехія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Швеція);
3 країни є відкритими прихильниками протидії російської агресії (Болгарія, Хорватія, Румунія);
3 держави практично не мають жодних стосунків з Росією (Ірландія, Мальта, Португалія);
6 країн намагаються уникнути цього питання (Австрія, Бельгія, Франція, Люксембург, Іспанія, Словенія);
2 уряди використовують фактор Росії у внутрішній політиці (Угорщина, Словаччина);
І ще 3 держави, як і раніше, підтримують Кремль (Кіпр, Греція, Італія);
13 країн ЄС (Естонія, Латвія, Литва, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Чехія, Німеччина, Польща, Нідерланди, Франція, Данія) дуже стурбовані загрозою російської пропаганди і беруть участь, принаймні, в одному з трьох суміжних проектів, покликаних протистояти дезінформаційним діям Росії.

Однак групі країн ЄС, вочевидь стурбованих російською агресією, не вистачає лідера. Велика Британія вже на порозі виходу з Євросоюзу, Німеччина, як і раніше, не хоче відкрито виступати проти Росії, а Польща втрачає можливість стати справжнім лідером цієї групи через неконструктивну поведінку свого уряду.

Читайте також: Щоб чинити добро, треба мати пам'ять, хоробрість і творчість, – Папа Франциск на Ted

Найбільш надійним союзником Кремля поки є Італія, яка відкрито висловлювалася проти розширення санкцій, наприклад, за злочини, вчинені в Сирії завдяки підтримці Росії. Але це зміниться, якщо Москва отримає впливового союзника після президентських виборів у Франції.

Ключовим фактором у цій ситуації стане нова коаліція німецького уряду, яка може спрямувати зусилля Європи з протидії та пом'якшення російської агресії по одному з двох шляхів. Є варіант умиротворення Кремля і зниження ефективності санкцій, або продовження принципової позиції канцлера Ангели Меркель з розробки урядової політики, що реагує на агресію Кремля на всіх рівнях – від України до загроз дезінформації. В такому випадку, німецька коаліція може стати головним захисником ліберального міжнародного порядку.

Усвідомлення російської загрози

Держави-члени ЄС розглядають три основні категорії агресивних кроків, зроблених РФ. Перша – російська військова агресія. Мова йде про війну проти України, розпочату в 2014 році, і проти Грузії у 2008-му. Російське вторгнення на територію України, безумовно, справляє найбільший вплив на те, як інститути європейської безпеки розглядають нинішній стан рівня безпеки.

Друга категорія охоплює спроби Росії залякувати або загрожувати державам-членам ЄС, використовуючи військову міць. Ці загрози особливо помітні в країнах Балтії, а також у Данії, Фінляндії та Швеції.

Третя категорія включає в себе зусилля і дії Росії щодо зриву європейського консенсусу щодо політичних ініціатив (таких як санкції), а також для підтримки прокремлівських політичних лідерів з допомогою ворожих дій і дезінформації. Ця загроза набуває все більшого значення в країнах, що не відчувають безпосередньої військової загрози, наприклад, у Німеччині.

Читайте також: Що собою насправді являє "страшна армія КНДР"

У більшості східноєвропейських і скандинавських країн усвідомлення російської загрози, як правило, поширюється і на установи національної безпеки, і на значну частку представників політичного класу. Але в країнах західної та південної Європи часто існує велика різниця між фахівцями з питань національної безпеки і політиками, які займають іноді вперту або наївну позицію щодо дій Кремля. Наприклад, французькі та італійські військові беруть участь у роботі NATO StratCom COE, незважаючи на те, що їх політичне керівництво дуже нерішуче ставиться до цього питання.

Вивчаючи публічні щорічні звіти європейських розвідувальних і контррозвідувальних агентств, можна помітити дві тенденції. По-перше, багато європейських розвідувальні служби, як правило, дуже голосно висловлюють застереження проти поведінки Росії, в основному проти ворожого втручання в їхні внутрішні справи (наприклад, Франція, Німеччина, Нідерланди, Велика Британія та Чехія). Деякі керівники європейських розвідувальних служб навіть вийшли на публіку, щоб попередити про ці загрози.

По-друге, поведінка Кремля зображується як погіршення всередині Росії, а також у її східноєвропейському регіоні (по відношенню до Білорусі та Молдови, крім України) і всередині держав-членів ЄС.

Дружити чи воювати? Що європейці думають про Росію

Усвідомлення російської загрози

Рекомендації