Інформаційна війна: програли чи ні?

Навіть попри те, що у головному він правий. А що для кожного з нас головне? Коли різноманітні опитування громадської думки фіксують переважно негативні настрої, то вирішальний внесок у формування цих настроїв мають не стільки "об'єктивна реальність", скільки інформаційні потоки в медіа, а вони якраз і є емоційно негативно забарвлені.

Читайте також: Інформаційні війни проти України: хто і як у Литві повірив російський пропаганді

"Якщо ми й далі будемо мовчати про наші досягнення, ми точно програємо інформаційну війну. Посмію сказати – ми її практично програли. Всі російські та олігархічні канали 24-ри години на добу зомбують населення про те, що Україна вже програла все. І вже дійсно її оголосять "Failed State". Cьогодні вже нав'язано бідним людям, що це не Путін винен, а Порошенко винен у війні. Що це не Янукович винен у розкраданні, а генеральний прокурор, який забрав у нього гроші. Вже винні не ті, хто проклинає владу, а ті, хто щось пробує будувати", – пише Юрій Луценко.

Відівідавши минулого тижня кілька заходів на тему гібридної війни, я погоджуюся з оцінкою, що Україна програє інформаційну війну Росії. Але ми її ще не програли. І можемо виграти, якщо справді цього захочемо.

А "захотіти" зможемо лише, якщо усвідомимо справжній масштаб загрози переведення зовнішньо нав'язаної нам інформаційної війни у площину внутрішньої боротьби за владу. Особливо, у рік президентських та парламентських виборів.

Опозиційна риторика в нас часто використовує поняття "влада". Ця ідеальна мішень для критики лежить в основі сучасного політичного міфу про негативну Україну. Цим поняттям Україну розділяють на "владу" – злу й жадібну верхівку суспільства, суб'єкт, що за усе відповідає, і "народ"– добрий і невинний об'єкт, який не відповідає ні за що. Демонізація поняття "влада" фактично означає усвідомлення народом себе як жертви цієї влади.

Класична схема імперського колонізатора – розділяй і володарюй. А влада, між іншим, це доволі загальне політичне явище. Вона, як погода – завжди є і постійно змінюється. Тож вийти за межі дихотомії "народ проти влади" можна через деміфологізацію самого поняття влади.

Забудьте про владу! Думайте про державу, державні інституції, властиві їм функції та посадових осіб, персовнально відовідальних за виконання своїх обов'язків. І не лише перед "народом", але й перед конкретними громадянами з їхніми особистими чи колективними правами й інтересами. Менше загальників – більше конкретики.

Читайте також: Війни ботів: технології інформаційної війни проти України