Несмотря на военный конфликт, долги и инфляцию: как Израиль стал успешным

Як Ізраїлю вдалося?

Проте, в кінці 70-х – на початку 80-х років Ізраїль був дуже схожим на сьогоднішню Україну: війна, страшенна інфляція, двозначний дефіцит, трьохзначний борг, спустошені золотовалютні резерви, загроза дефолту, "кишеньковий" Нацбанк, корупція, роздутий державний апарат, ненадійна підтримка з боку США.

Рекомендуємо! Українець Макс Левчин – новий мільярдер списку Forbes: що про нього відомо

До 1977 року в політиці Ізраїлю домінували лівоцентристи, але їхня нездатність встановити мир та стабілізувати економіку нарешті коштувала їм програшу на виборах. Попри величезні очікування, правоцентристам за два терміни при владі не вдалося розвернути ситуацію. В результаті, на виборах 1984 року голоси розділилися майже навпіл. Тоді було вирішено, що перші два роки прем'єром буде лівоцентрист Шимон Перес, а наступні два – правоцентрист Іцхак Шамір.

Обійнявши посаду, Шимон Перес, як і належало представникові лівоцентристської партії, відмовився суттєво скорочувати державні видатки, сподіваючись вирішити проблеми дефіциту та інфляції за допомогою м'якших методів та підтримки США. За відсутності політичної волі у прем'єра, сподіватися на щось від міністрів було марно – кожен з них намагався усіма засобами захистити бюджет власного міністерства.

Тим часом ситуація в країні набувала характеру катастрофи. І через дев'ять місяців при владі Шимон Перес таки наважився на рішучі дії. Він та тодішній міністр фінансів Іцхак Модаі зібрали нечисленну команду економістів, до якої увійшли як урядовці, так і незалежні експерти, і почали розробляти Стабілізаційний план. План був готовий за три тижні (у нього також увійшло багато попередньо напрацьованих, але раніше залишених без уваги ідей). Проштовхнути його через Кабінет міністрів зайняло майже добу – міністри пручалися руками й ногами. Особливий внесок у розробку плану зробили міністр фінансів Іцхак Модаі та Майкл Бруно.

Плани дієві, коли їх дотримуються всі

Ізраїльський Стабілізаційний план 1985 року передбачав низку жорстких фіскальних та монетарних заходів, скоординованих між собою.

З фіскального боку, головною метою плану було скоротити дефіцит бюджету і, таким чином, зупинити зростання боргу та витрат на його обслуговування. Ізраїлю це вдалося: бюджет на 1985 рік було майже повністю збалансовано. І це при тому, що у попередні роки дефіцит виражався двозначним числом. Було одночасно підвищено податки і скорочено видатки.

Першорядним джерелом економії коштів стали субсидії підприємствам. Пройшло скорочення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та бюджетників. Щоправда, враховуючи вихідні виплати, останнє суттєво не вплинуло на бюджет, але це продемонструвало ізраїльтянам та всьому світові готовність уряду проводити зміни.

Зверніть увагу! Найкращий час діяти – зараз: як перестати відкладати все на потім

Автори Стабілізаційного плану дуже побоювалися, що успіхи виявляться недовготривалими. Річ у тому, що як державні органи, яким урізали бюджети, так і підприємства, у яких забрали субсидії, дуже активно лобіювали свої інтереси. На щастя, ізраїльський уряд вистояв проти їхніх атак. Суворе дотримання Плану допомогло за лічені місяці стабілізувати ситуацію в країні і створити умови для подальшого проведення ринкових трансформацій, які і перетворили Ізраїль на те, чим він є зараз.