Некоторые уроки Израиля для Украины: как сформировать удачный оборонный бюджет

Дорожня карта для формування оборонного бюджету

Видатки Ізраїлю на оборону спочатку зросли з 9% ВВП у 1950 році до 30,3% ВВП у 1975 році у відповідь на активні військові дії, а потім зменшилися до 6,2% ВВП у 2011 році. Ізраїль визнав зменшення видатків на оборону своїм стратегічним завданням після того, як величезний оборонний бюджет став однією з причин економічної кризи в країні в середині 1970-х років.

Рекомендуємо Попри військовий конфлікт, борги та інфлляцію: як Ізраїль став успішним

Виходячи з досвіду Ізраїлю, планування оборонного бюджету має бути дуже обачним. По-перше, важливо визначитися, де кошти можуть принести найбільшу користь країні: в цивільному чи у військовому секторі. З одного боку, оскільки оборонний бюджет значно менший за цивільний, одна й та сама сума коштів може посприяти вирішенню більшої кількості проблем у військовому секторі; з іншого боку, національна безпека – це не тільки оборона, а й освіта, медицина, соціальний захист тощо.

По-друге, варто встановити, наскільки конкретні військові видатки доцільні в сучасних умовах. Наприклад, танки та людські ресурси – сьогодні вже не найкорисніша зброя; значно краща ідея – вкласти гроші у винищувачі, дрони, розвідку, інформаційні технології.

У 2014 році 55% оборонного бюджету пішло на оплату праці з нарахуваннями. До цього видатки на оплату праці з нарахуваннями складали близько двох третин оборонного бюджету України. Крім того, близько третини видатків становлять витрати на виплати пенсій військовим.

Не обійшлось без допомоги США

Ізраїль – найбільший отримувач американської військової допомоги. За останні півстоліття Ізраїль отримав від США близько 130 млрд доларів (у "постійних" доларах 2012 року). Україна ж за роки незалежності отримала близько 0,5 млрд доларів. Найбільше США допомагали Ізраїлю в другій половині 1970-х років, після цього розмір допомоги зменшився, але все ж сягає близько 3 млрд доларів щороку. В основному, Ізраїль використовує ці кошти на придбання зброї та палива. Ізраїль, як і Україна, – не член НАТО (хоча Ізраїль і вважається одним із "основних союзників поза НАТО" з 1989 року).

Саме тому порівнювати військові видатки Ізраїлю з військовими видатками інших розвинених країн не зовсім коректно. Річ у тім, що розвинені країни-члени НАТО розподіляють видатки між собою, таким чином зменшуючи тягар на кожну окрему країну. З іншого боку, підтримка, яку надає США Ізраїлю, може вважатися рівноцінною тим перевагам, які б отримав Ізраїль при вступі до НАТО. Як не дивно, антикорупційна політика Ізраїлю у сфері оборони "пасе задніх". З усіх розвинених країн тільки Туреччина має менш відповідальний, підзвітний та демократичний військовий сектор.

Читайте також Модернізація, збільшення фінансування та боротьба з Росією: про нову військову доктрину Британії

Міністерство оборони Ізраїлю майже непідконтрольне іншим органам влади та громадянському суспільству в питаннях, що стосуються розробки політики безпеки, закупівлі товарів, робіт та послуг тощо. Згідно з Трансперенсі Інтернешнл, Ізраїль та Україна в цьому питанні знаходяться приблизно на однаковому рівні. А от військові підприємства в Ізраїлі значно прозоріші, ніж в Україні.

Докладніше у звіті "Деякі уроки Ізраїлю для України".