Переслідування журналістів: чиновникам не потрібні чесні медіа?

Якщо чиновники подають судові позови проти «Дзеркала тижня. Україна», а ще гірше, коли такі позови санкціонує особисто президент України, то з посадовими особами в нас явно негаразд.

Мешканці столиці щодня є свідками, як численні поширювачі газети «Весті» здійснюють антиукраїнську пропаганду російського розливу, фактично, антидержавну діяльність. Крім млявих спроб МВС продемонструвати свій інтерес до діяльності медіа-холдінгу за яким неозброєним оком видно вуха Кремля, нічого не відбулося. Однак, це не обходить наших чиновників і президента, краще боротися з тими журналістами, які здійснюють резонансні розслідування.

Будемо відверті, для українського суспільства сучасна війна є доволі травматичним досвідом, оскільки йдеться про першу в історії сучасної України війну з зовнішнім агресором. Війна прийшла в кожну область, незалежно від того, як близько вона знаходиться до російського кордону. Сотні матерів вже не дочекаються синів додому. Ще більше людей вже не побачать власних онуків. Частина суспільства кладе на вівтар війни все, що може – це тисячі волонтерів по всій країні, які ризикуючи життям доставляли вантажі в зону війни і часто були єдиними правдивими свідками про те, що насправді відбувалося. Це було і є справжнє запілля нашої добровольчої армії і Збройних сил України. Не в останню чергу, увага журналістів до проблем наших військових і реальне бажання допомогти рухало різні гори.

Є два матеріали у газеті «Дзеркало тижня. Україна», які має прочитати кожен волонтер добровольчих батальйонів та підрозділів Збройних сил України. А також кожен, хто передав хоча би гривню на оборону країни. Це «Тінь війни» та «Брехня вбиває» за авторства Дмитра Менделєєва. Аби не переоповідати матеріали, зазначу, що обидва присвячені розслідуванню діяльності Державного концерну «Укроборонпром», а саме продажу зброї та спеціалізованої техніки на внутрішньому ринку в часі АТО. Крім свідчень волонтерки Світлани Зварич, яка опікується забезпеченням батальйону «Азов», Дмитро Менделєєв надав документи, що підтверджують факти продажу зброї з боку державного підприємства в часі російсько-української війни.

У разі якби ми жили з Вами, дорогий читач, у Сполучених Штатах Америки і про це було написано в американській газеті, можна було б не сумніватися, що з приводу публікації буде створено спеціальну комісію Конгресу США з розслідування ситуації. Чиновники, які б наважилися продавати зброю власній армії, навіть через посередників у часі війни, надовго б сіли за грати. Але жодного розслідування не планується робити, більше, Міністерство оборони та Державний концерн «Укроборопром» подали судовий позов до газети «Дзеркало тижня. Україна».

Однак, президент України Петро Порошенко не просто вирішив стати на бік Міністерства оборони та Державного концерну «Укроборопром», але і публічно дав

"доручення генеральному прокурору Віталію Яремі у разі підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави, притягнути до відповідальності автора статті про продаж зброї та військового майна, яку було викладено на сайті інтернет-видання "Дзеркало тижня. Україна".

Інакше ніж тоталітарною практикою придушення свободи медіа цю заяву не можливо назвати. Держава належить суспільству, а не навпаки. І в разі, якщо у суспільства є сумніви, щодо того, яким чином держава розпоряджається військовим майном у часі війни, в неї є на це право. Пояснювати викриті корупційні схеми «підривом обороноздатності країни» міг би собі дозволити диктатор Володимир Путін, але не президент країни, який прийшов до влади після Євромайдану.

Пропоную на правах звичайного громадянина наступну задачку для Генерального прокурора Віталія Яреми та його відомства.

Дізнатися, скільки нових машин було придбано співробітниками міських та обласних військкоматів з моменту оголошення першої хвилі мобілізації. При цьому перевірити не тільки співробітників військкоматів, а й членів їх родин. Переконаний, це буде плідна перевірка, яка дасть цікаві результати.

З моменту Іловайської трагедії минуло майже два місяці. Суспільству обіцяли розслідування обставин, за яких величезна кількість українських військових потрапила в заздалегідь заплановану пастку. Що ми бачимо натомість? Жодного звільненого військовослужбовця високого рангу з-посеред тих, хто керував діями в секторі «Д», жодного звільнення з Генерального штабу України. І звичайно, міністр оборони, який іде в відставку, навіть не давши публічного звіту за трагедію під Іловайськом. Якщо українське суспільство, яке дало максимум власних ресурсів для підтримки українських військових і самі військові не заслуговують на такий правдивий звіт, то ми маємо великі проблеми.

Вони полягають не тільки в непрозорості рішень щодо обороноздатності країни, не тільки в дисфункціональній системі командування бойовими діями на Донбасі, а в черговому прояву зневаги. Зневаги тих, хто отримавши владу з рук суспільства, зневажає джерело своєї влади.

Якщо біля президента Петра Порошенка є наразі хоч один справжній представник Євромайдану, який має громадянську мужність, нехай він скаже йому про негідність такої позиції щодо журналіста, який викрив корумповану схему продажу зброї та техніки. Бо це замах на всіх, хто чесно наближає нашу перемогу на фронті, всіх, для кого ця війна стала особистою справою.

UPD: Спроба президента Петра Порошенка після публічної заяви про доручення генеральному прокурору про відкриття провадження проти журналіста в разі знайдення складу злочину в присутності медіа 18 жовтня, спростовувати самого себе вже через чотири дні виглядає нещирою. Спочатку мало би бути слово "вибачте", звернене до журналістів та волонтера, який дав свідчення про корупційні схеми в продажі озброєнь та технічних засобів.