Росія — не Русь

Ніде в літописі не згадано ані «Суздальської Русі», ані «Заліської Русі», ані «Московської Русі» – усе це пізні вигадки імперських ідеологів. Русь завжди була лише одна – Київщина, Переяславщина й Чернігівщина, а з кінця ХІІ ст. – це ще й землі Західної України.

Повідомлення літопису під 1141 р.: «І Святослав, заплакавши, послав до Юрія в Суздаль, сказав: «Брата мені Всеволода Бог узяв, а Ігоря Ізяслав схопив. Піди–но в Руську землю, до Києва».

Повідомлення літопису 1147 р., коли чернігівський князь Святослав Ольгович обступив місто Неринськ (у Рязанському князівстві): «У той же час прибігли до Святослава із Русі отроки».

Повідомлення літопису під 1148 р. про обмін дарами між великим київським князем Ізяславом Мстис-лавичем і його братом Ростиславом Мстиславичем, князем Смоленським: «Ізяслав дав дари Ростиславу, котрі од Руської землі і од усіх цесарських земель (тобто земель, підвладних Київському князю Ізяславу, якого часто називали цесарем, на зразок візантійських імператорів), а Ростислав дав дари Ізяславу, котрі од верхніх земель і од варягів».

Повідомлення літопису під 1149 р., коли вигнаний із Київщини Ростислав приїжджає до свого батька Юрія Довгорукого в Суздаль, то каже: «Чув я, що хоче тебе вся земля Руська і чорні клобуки».

Повідомлення літопису про слова Юрія Довгорукого (1149 р.): «Синовець мій Ізяслав, на мене прийшо-вши, волость мою розорив і попалив, а іще й сина мого вигнав із Руської землі і волость йому не дав, і мене соромом покрив».

Повідомлення літопису під 1151 р. після того, як Ізяслав Мстиславич вчергове вигнав Юрія Довгорукого з Києва, син Юрія Андрій Боголюбський «тим часом випросив у отця піти наперед до Суздаля, кажучи: «Осе нам уже, отче, тут, в Руській землі ні раті, ні чого іншого. Тож затепла підем».
Повідомлення літопису про черговий невдалий похід Юрія Довгорукого на Київ під 1154 р.: «У тім же році рушив Юрій з ростовцями, і з суздальцями, і з усіма дітьми в Русь. І стався мор серед коней в усьому війську його, якого ж не було ніколи».

Повідомлення літопису про те, як після смерті київського князя Ізяслава Мстиславича «тої ж зими (1154 р.) рушив був Юрій у Русь, почувши про смерть Ізяславову».

Повідомлення літопису під 1155 р., коли тодішній київський князь Юрій Довгорукий посилає по свого племінника Ростислава у Смоленськ: «Сину? Мені з ким Руську землю удержати? З тобою. Поїдь-но сюди».

Повідомлення літопису під 1173 р., коли Андрй Боголюбський вказав князям Ростиславичам залишити Київ і навколишні міста Білгород та Вишгород і піти до Смоленська: «І заремствували вельми Рости-славичі, що він позбавляє їх Руської землі».

Повідомлення літопису під 1174 р. про те, як суздальський князь Андрій Боголюбський, відповідаючи на звернення князів Ростиславичів, сказав: «Пождіте трохи, я послав до братів своїх в Русь. Як мені вість буде од них, тоді й дам відповідь».

Повідомлення літопису під 1175 р. про те, як суздальського князя Андрія Боголюбського вбили змовники у заснованому ним містечку Боголюбові під Суздалем, а його придворний Кузьмище причитав: «Уже тебе, господине, пахолки твої не признають. Не так, як колись, коли купець приходив із Цесарограда, і з інших країв, і з Руської землі...»

Повідомлення літопису під 1175 р. про те, як після вбивства Андрія Боголюбського володимирські бояри (з Володимира–на–Клязьмі) говорили: «Князь наш убитий, а дітей у нього немає, синок його в Новгороді, а брати його в Русі».

Повідомлення літопису під 1175 р.: «Того ж року коли оба Ростиславичі сиділи на княжінні у землі Ростовській, роздавали вони були посадництва руським отрокам. А ті велику тяготу людям сим учинили продажами і вірами».

Повідомлення літопису під 1180 р. про похід чернігівського князя Святослава Всеволодовича на Суз-даль і Рязань: «І тоді спішно приготувалися до бою у війську Святославовім, і Всеволод Святославич уборзі примчав до руських полків зі своїм полком. І тоді рязанські князі втекли, а інших вони побили». Коли Святослав повертався із Суздалі, літопис повідомляє: «А коли вийшов він із Суздальської землі, то одпустив брата свого Всеволода, і Олега, сина свого, і Ярополка в Русь, а сам із сином Володимиром пішов до Новгорода Великого».

Повідомлення літопису під 1187 р. про те, як князь Рюрик Київський послав у Суздаль до князя Всево-лода сватати його восьмилітню дочку Верхуславу за свого сина Ростислава, а Всеволод згодився, дав великий посаг і відпустив її «в Русь». Князь Рюрик справив пишне весілля, якого «несть бувало в Русі», а потім тих, що привезли Верхуславу з Суздалю, «Якова свата і с бояре одпустив ко Всеволоду в Суздаль». Яков «приїхав із Русі (в Суздаль), проводивши Верхуславу, і бисть радість».

Повідомлення літопису під 1223 р. про те, що на допомогу українським князям у їхній боротьбі проти монголо–татар з Ростова послали з ростовським полком Василя Костянтиновича, але він буцімто, не встиг «до них в Русь».

Цитати з Літопису Руського, ХІ–ХІІ ст.

«Європа є частина кола земного, що в довжину йде від кордону Португалії до ріки Танаїса чи Дону, в ширину ж від Архипелагу, тобто Середземного моря, до океану Гибернитського. Має в собі преславні й міцні держави, багатства і безліч безлічі людей хоробрих, сильних і мудрих; і для життя є здоровою і доброю. В ній Греція, Фракія, де і Костянтинополь, Словени, Русь, Москва, Польща, Литва».

«Київський Синопсис», 1674 р.