Що ж тепер робити? Як що, селфі! — #Selfieparty по-українськи

5 апреля 2016, 22:30

Українська стрічка режисера Любомира Левицького за перші вихідні в прокаті заробила 2,5 млн гривень. Для порівняння, “оскароносний” для Ді Капріо фільм “Легенда Г’ю Гласа” за перший вікенд зібрав в Україні 8 млн гривень.

#Selfieparty можна назвати відчизняним аналогом фільму “Проект Х”. Щоправда, ці стрічки схожі лише загальною ідеєю – шалена вечірка в будинку з басейном, де кожен сходить з розуму по-своєму. На “паті” приходить багацько людей, алкоголь ллється рікою, дівчата танцюють тверк... У фільмі можна побачити багато "фішок", характерних для американських фільмів – перевернуті догори ногами люди на швидкість п’ють через трубку пиво з бочок, декан грає зі студентами у бірпонг, а парочки зачиняються у спальнях на другому поверсі. Та Левицький пішов далі і приплів до цього гармидеру ще карлика та полтергейста. Але про все по порядку.

Сюжет фільму крутиться навколо чотирьох випускників університету – Роберта, Марка, Макса та Хмурого, які вляпалися в дивну історію із мертвим карликом та намагаються довести поліції свою непричетність до підозрілого вбивства. Проблема тільки в тому, що вони самі мало що розуміють та пам’ятають. Поліція доволі ввічливо вислуховує їхню історію і навіть надає MacBook для того, аби зібрати в мережі всі відеодокази непричетності хлопців до злочину.

Акторів на головні ролі Левицький шукав за допомогою всеукраїнського кастингу і його результат приємно дивує. Персонажі “головної” четвірки #Selfieparty не виглядають невміло і добре впоралися з поставленими перед ними завданнями. Та в молодіжній комедії такого типу особлива акторська майстерність не є необхідною. Можливо, тому творці і ризикнули, залучивши “свіжі” обличчя. Та говорять ці обличчя вже знайомими українському глядачеві голосами.

#Selfieparty озвучували ті ж люди, які займаються українським дубляжем закордонних фільмів. Це ще більше навіює враження, що на екрані не українське кіно. Персонажі стрічки спілкуються дивною українською мовою, яка не зустрічається в побуті. Нею не спілкується ні молодь, ні тим більше дорослі, але з фантазією у людей, що писали діалоги, однозначно все о’кей. Вони дуже наглядно показали, що є безліч варіацій української лайки, яку американці зазвичай просто заміняють словом “f*ck”.

Також, протягом фільму на екрані з’являються поп-апи із “реакцією” глядачів на події. Вони начебто переписуються у Вконтакті, в стилі “Нє, ну це вже перебор “ чи “Я би вдув отій губастій”. Доволі оригінальна “фішка”, яка мимоволі притягує увагу. Інша справа, що особливої реакції чи сміху в залі вона не викликала.

“Хто впустив сюди бухати цю дитину?” – десь так реагують персонажі стрічки на карлика, якому в стрічці присвятили чимало часу. Він встиг побувати і мертвим, і одержимим, а в процесі спричинив немало проблем. Не розкриватимемо всіх деталей, щоб дивитись фільм все ще було цікаво. Моментами карлик надовго зникає з поля зору глядачів, але все ж залишається одним із найяскравіших персонажів #Selfieparty.

У цілому, стрічка Левицького – непогана спроба створити трендове українське кіно з якісною операторською роботою та музикою. Щоправда, ближче до фіналу хазяїн вечірки “видає” трохи зайвий монолог про мораль, пошуки свого “Я” та необхідність завжди залишатися собою. Ці слова не зовсім вписуються у загальний настрій стрічки, зате хоч якось наголошують на тому, що влаштовувати такі #Selfieparty – не завжди круто.