Турецкий гамбит: Эрдоган бросает вызов Путину

Анкара як альтернатива "блокадному" Мінську

Реджеп Ердоган, говорячи про потенційну свою участь у мирному процесі по Донбасу, наголосив на зацікавленості у встановлені миру в Україні. При цьому цей мир повинен запанувати з урахуванням турецьких інтересів в контексті покращення становища кримських татар в тому числі. Турецький лідер каже, що перші контакти зі сторонами конфлікту на предмет залучення до перемовин вже відбуваються.

До теми Що змушує Путіна піднімати ставки

Своєю чергою, Банкова, вустами Михайла Подоляка, однозначно позитивно оцінила таку ідею турецьких партнерів, назвавши очільника Туреччини чудовим арбітром.

Пропозиція Ердогана виглядає достатньо позитивно, як для нас, так і для, власне кажучи, самої Туреччини.

Київ одержить майданчик для продовження дипломатичної боротьби проти Москви, який є, як мінімум не гіршим, а то й кращим ніж окупований путінським сателітом Лукашенком Мінськ. В найгіршому разі турецький керманич буде дотримуватися властивому амплуа арбітра нейтралітету. За оптимального розвитку подій турки стануть на наш бік. Особливо у всьому, що стосується згаданих вже кримських татар. В такому випадку наша позиція буде очевидно потужнішою за російську. Не лише на папері, згідно з міжнародними договорами, як це останнім часом є, коли говорити про опальний "Мінський процес" і взагалі про настрої Європи в контексті справді дієвої підтримки України.

Турецький порядок денний теж лише збагатиться позитивним змістом за умови включення Ердогана в перебіг подій на україно-російському дипломатичному фронті. Як з точки зору внутрішньої, так і зовнішньої політики Анкари при Ердогані.

У внутрішній політиці турецький багаторічний лідер зможе розраховувати на додаткову підтримку з боку тюрків кримськотатарського походження, яких на даний момент у Туреччині живе близько п'яти мільйонів. Це автоматично позитивно позначиться на електоральній підтримці нинішнього глави турецької держави.

Важливо Росія відмовилася від пропозиції Ердогана щодо посередництва з Україною

Зовнішньополітичний контекст поліпшиться тому, що виступивши ініціатором та активним учасником переговорного процесу в новому форматі, Туреччина зможе бути успішною одразу в кількох кейсах. Перше – це достатнє обгрунтування потреби реформування Радбезу ООН. Зокрема, завдяки включенню Туреччини до його складу. На цьому крокові турки останнім часом наполягають так само, як і ми це робимо з власних причин.

Друге – своєю участю у врегулюванні Туреччина в черговий раз підтвердить власні наміри зацементувати мир у зоні опосередкованого впливу власної ідеї "тюркського світу". Передовсім мова іде про акваторію Чорного Моря, а також про Босфор та Дарданелли.

Не кажучи вже про вигоду від військово-технічної співпраці з Україною, яка є значно ліпшою партнеркою для Туреччини у цій галузі, ніж Росія, як мінімум через те, що на відміну від РФ, ми, продаючи військове устаткування нашим турецьким партнерам не псуватимемо цим фактом і так вже останнім часом дещо загострені стосунки останніх зі США. А крім того, позбавимо турків болючої необхідності йти на ризиковані для себе військово-технічні угоди росіянами. Остання така угода трапилася, коли турецька сторона закупила сумнозвісні C-400.

Тільки Росія вже традиційно для себе явно демонструє небажання змінювати баланс сил. Про це зайвий раз засвідчили слова офіційних осіб у Кремлі.

Місце зустрічі змінити не можна

Ніхто і не плекав жодних ілюзій щодо того, якою буде реакція нашого агресивного північного сусіда на такі миротворчі ініціативи наших турецьких друзів.

До теми Говорили про Україну й Bayraktar: Путін і Ердоган провели переговори

Пєсков і Захарова в один голос заперечили реальність такого несприятливого для Путіна повороту подій. І річ не тільки у постійних запереченнях Росією своєї прямої причетності до війни, в якості країни-агресора, а й у неприйнятних, з точки зору її політичної верхівки, кроках офіційної Анкари назустріч Києву у контексті надання військової допомоги. У колективній свідомості агресивно налаштованих росіян ще досі свіжою є рана від угоди на постачання, а згодом і спільне виробництво бойових безпілотників між нами та турками. Варто тільки простежити за реакцією Кремля на застосування одного з цих безпілотників у реальних умовах, котре відбулося зовсім нещодавно.

До того ж, Путін явно побоюється зіткнення з сильнішим учасником перемовин, що буде, швидше за все, відстоювати позицію якраз таки українську в частині питань принципових для себе. Найпершим серед яких є відновлення територіальної цілісності України з обов’язковим поверненням тій Криму. Тут може не допомогти навіть дружнє ставлення Путіна до Ердогана. Як то кажуть: дружба дружбою, а служба службою.

Вишенькою на торті є приналежність Туреччини до НАТО, якого так панічно боїться сам Путін.

А ще ж є фактор підтримки офіційною Анкарою євроатлантичних прагнень України. Зокрема і в частині майбутнього її вступу до Північноатлантичного Альянсу. Про те, що турецькі еліти давно досягли між собою згоди щодо відсутності причин зупиняти розширення блоку на схід, включаючи потенційне приєднання України в цьому процесі, кілька днів тому сказав глава турецького МЗС Мевлют Чавушоглу.

Стамбульський пакт: може, після 2024-го

Як бачимо, загалом, ідея наших турецьких союзників для Москви поки не на часі. Та й бажання змінювати майданчик і формат переговорів, відверто кажучи, у росіян не те щоб є. На разі, найбільше на що можемо покладати надії – це виключно поступки Путіна Ердогану, коли мова заходить про звільнення ув’язнених в російських тюрмах кримських татар. Мінімум один відомий випадок зі звільненням, за посередництва турецького президента, наших співгромадян вже мав місце у 2017-му році.

Щось схоже треба очікувати і сьогодні, коли Зеленський передав Ердоганові списки полонених. Ні більше, ні менше.

Інша річ, період після 2024-го року. Якщо Путіну не вдасться показати елітам хоч якогось поступу в питанні потепління відносин із Заходом, то він зіткнеться з проблемою відсутності консенсусу на власну користь. Відповідно, тоді не зможе, швидше за все, вкотре посісти місце президента. Отоді й може знадобитися допомога приятеля Ердогана, з його умовними Стамбульськими Протоколами, котрі прийдуть на зміну мертвонародженим ще з самого початку Мінським угодам. А це вже буде безсумнівною перемогою України.

Ердоган кидає виклик Путіну: дивіться відео повний випуск WTF