У день народження Героя: про талант та подвиг Василя Сліпака
Кажуть, що Герої живуть, доки про них пам’ятають. 42. Саме стільки виповнилось би 21 грудня справжній легенді, чоловікові, який славив Україну все життя і завжди – чи тут, чи за кордоном. Василь Сліпак – оперний співак та воїн, який віддав Батьківщині все до останнього подиху.
Василько-Дударик – так ще змалку називали Василя сусіди. Може, не кожен із нас поціновувач оперного співу, адже Василь був відомий у культурних колах як золотий тенор, перлина Паризької опери, двадцять років поспіль він прославляв Україну своїм мелодійним голосом – там, в еміграції.
На батьківщині "Міф" – саме так він прозвався на фронті – став відомий лише після трагічної загибелі.
Ще з юності, попри артистичну діяльність, Василь активно волонтерив, опікувався людьми з інвалідністю, долучився до створення духовних притулків для молоді, був активним учасником та ініціатором різноманітних культурних заходів по усій Європі.
Таким і був Василь: і блискучий співак, і палкий патріот. Імпровізований виступ на ярмарці в Українському культурному центрі
З початком війни активно кинувся допомагати, ініціював культурні заходи, підіймав та збурював діаспори на боротьбу. Зрештою не витримав – повернувся додому, долучився до лав "Правого сектору", взяв в руки зброю і рушив на фронт.
Теплого червневого ранку, коли вороги посунули на позиції українських військ, Василь зустрів окупанта лицем до лиця – кинувся за кулемет і намагався стримати навалу. Життя Василя обірвала куля снайпера. Якийсь неписьменний виродок прицілився та натиснув на гачок. Бронежилет не врятував – куля великого калібру не полишила жодних шансів.
Задумливий, витончений і мужній – саме таким Василь і залишиться у нашій пам’яті
Василя поховали на батьківщині, у рідному Львові. Тисячі людей схилили коліна і провели його у останню путь – і звичайні містяни, і бойові побратими не стримували щирих і гірких сліз. Пам’ять про цю видатну людину і досі живе у наших серцях.
"Я не можу агітувати людей та просити про пожертви, коли сам не розумію, що таке ця війна", – брат Володимир Омелян про те, чому Василь рушив на фронт
Війна не розбирає, співак ти чи землероб, вчитель чи професійний військовий. Ворог однаково намагається вбити будь-кого з наших воїнів, хто захищає країну на передовій. І для нас кожна втрата – це щирі біль та сльози, країна сиротіє з загибеллю кожного із захисників.
Героєві – вічна пам‘ять!
Читайте також: Півмільйона на порятунок: 24-річний боєць потребує дороговартісної операції