Вибори як тест на демократію: досвід Норвегії

Норвегія не виключення. Відсоток людей, які беруть участь у виборах тут рідко коли опускається нижче 60%, а виборчий процес цієї країни вважається одним із найдемократичніших у світі. То ж чим особлива виборча система Норвегії та чи може політичний досвід цього народу бути корисним Україні?

Читайте також: Норвезький приклад для України: як турбуватись про майбутні покоління

Перш за все, варто сказати, що виборчий процес в Норвегії надзвичайно децентралізований. На відміну від України, де чільне місце в організації виборів займає Центральна виборча комісія, тут цими питаннями займаються обласні та муніципальні комісії. На думку уряду, децентралізована система організації виборів є ефективнішою та менш ризикованою. Такі комісії створюються місцевими радами строком на чотири роки та реалізовують виборчий процес від А до Я, включаючи підрахунок голосів та встановлення кінцевих результатів виборів. Національна виборча комісія (відповідник українського ЦВК) тут – скоріше формальна організація із терміном повноважень в один рік та декларативними функціями у вигляді розгляду скарг, що стосуються виборів.

Будь-які вибори в Норвегії відбуваються по понеділках. Цьогоріч, основний (але не єдиний) день голосування тут припав на 9 вересня. Разом з тим, обирати своїх представників до органів місцевого самоврядування люди розпочали ще з 12 серпня. На відміну від нашої 45-мільйонної країни, де вибори обмежені одним днем не в останню чергу через ризики маніпуляцій та фальсифікацій, 5-мільйонна гордовита Норвегія проводить їх протягом місяця, аби долучити до виборів максимальну кількість виборців, включаючи тих, хто з певних обставин не може бути на виборчій дільниці в основний день виборів. Цей факт виглядає особливо вражаючим, зважаючи на нещодавні черги українців, які намагалися змінити місце голосування на президентських та парламентських виборах. Для того, аби максимально наблизити виборця до дільниці, в Норвегії їх облаштовують в місцях із найбільшим потоком людей – супермаркетах, торгових центрах чи готелях та більш класичних для нас адміністративних будівлях, школах та університетах.

Що стосується ведення виборчих кампаній, то, на відміну від України, в Норвегії вони не вирізняються особливим креативом, шаленими бюджетами та активною політичною рекламою. Одними із найбільш дієвих майданчиків для політичної боротьби тут стали Facebook та Instagram, де останніми тижнями можна зустріти політичну агітацію. Реклама на телебаченні – заборонена, а на зовнішніх носіях практично відсутня. Однак, найефективнішою формою агітації в країні залишається безпосереднє спілкування кандидата із виборцями. Справа в тому, що на одного депутата місцевої ради припадає від кількох сотень до 2-2,5 тисяч виборців. Тоді як на депутата парламенту – трохи більше 30 тисяч. Для порівняння, сьогодні в Україні на одного депутата припадає близько 98 тисяч виборців, а в разі скорочення чисельності Верховної Ради до 300 чоловік пересічний депутат відповідатиме майже перед 147 тисячами громадян.

Одна з форм прояву демократії в цій країні – дозвіл голосувати на місцевих виборах іноземцям та трудовим мігрантам. Єдиною умовою для отримання такої можливості волевиявлення є офіційне проживання на території країни протягом мінімум 3-х років.

Ще один цікавий факт із політичного життя Норвегії – відмова від системи електронного голосування, яку зараз активно намагаються в провадити в Україні. Електронне голосування тут використовували на виборах 2011 та 2013 років. Тоді нею скористалося близько 40 відсотків виборців. Незважаючи на певний успіх, політики віднайшли ризики такої системи та повернулися до стандартної процедури. Такий досвід норвежців може бути корисним для українських урядовців та стати приводом для перегляду стратегії діджиталізації країни. Консервативна та мирна Норвегія відмовилася від такої ініціативи, зважаючи на внутрішні та зовнішні ризики. Як тоді бути Україні зі збройним конфліктом на Сході?

Цього року у місцевих виборах брали участь 10 партій, лідерами серед яких є соціал-демократична Робітнича партія, аграрна центристська партія "Центр" та Консервативна партія Хейре, що в 2017 році вдруге очолила уряд країни. Основними питаннями, що турбують виборців та впливають на їх вибір є зниження плати рівня за користування дорогами та податку на нерухомість, зупинення кліматичних змін та вдосконалення міграційної політики держави.

Автор: політолог, фахівець зі стратегічних комунікацій Максим Джигун

Читайте також: У Норвегії зафіксували підвищення радіації: роздумують про зв'язок з вибухом в Архангельську