Закон про аліменти, або Як спрацювала жіноча адвокація

Зараз тема захисту прав жінок актуальна у всьому світі. Найяскравішим прикладом можна назвати "Жіночій марш", що відбувся на початку 2017 року у Вашингтоні. Тоді, після інавгурації президента Дональда Трампа, сотні тисяч людей вийшли з акцією протесту. Свідком цього феномена я була особисто. На жаль, в Україні не так багато прикладів, коли були сформовані подібні рухи, тим більше, які б були капіталізовані, безпосередньо, у відповідне рішення уряду чи парламенту. Вище згадана акція була призвана показати, що ніхто, навіть президент, не має права дискримінувати жінок в сучасному американському суспільстві.

Читайте також: Україна ухвалила "неправильний" закон про протидію домашньому насильству

Але у світі існує багато інших прикладів адвокаційних рухів, коли піднімалась будь-яка тематика: від проблеми охорони здоров'я до зменшення податків. В процесі актуалізації поставленого питання головним є отримати віддачу від суспільства.

Щодо проблематики саме прав людини і прав жінок зокрема – існують глобальні жіночі рухи, що мають чітко визначену мету мету і методи збору ресурсу задля досягнення поставлених цілей. Такі організації як UN Women, WEDO, Global Fund for Women та ціла низка інших, які мають великий вплив на глобальну політику, і провадять адвокаційні кампанії на міжнародному рівні.

Цього разу й Україна опинилась у тренді – за ініціативою Мінюсту, активно проходить кампанія "Я МАЮ ПРАВО!", у рамках якої розглядається, окрім інших тем – адвокація прав жінок та дітей в Україні.

Проводяться акції "Зупини насильство проти жінок та дівчат" та "Чужих дітей не буває". Кампанія отримала підтримку серед жіночих громадських організацій та відомих жінок, у тому числі – політиків. І це принесло результати, адже буквально на днях Верховна Рада ухвалила закон "Про посилення відповідальності неплатників аліментів". Відтепер батьки, що не сплачують аліменти протягом 6 місяців позбавляються права виїзду за кордон до ліквідації заборгованості, права не надавати згоду на виїзд дитини за кордон та права керувати автомобілем, використовувати зброю й полювати. Їм будуть призначатися 2 місяці суспільно корисних робіт, оплата за які піде на погашення боргу зі сплати аліментів. Буде ліквідовано будь-які сплати під час подачі заяв у цій сфері до суду.

Можна сказати, що це приклад успішної адвокаційної кампанії, яка принесе користь суспільству. З точки зору наближення нашої країни до світової практики в цьому питанні – це гарний крок. Рівень захищеності жінок і дітей у країні є важливим маркером прогресивності суспільства. Відтепер, хоча б у рішенні цієї конкретної проблеми, ми встали в одному ряду з Великобританією, Німеччиною, Австрією, Францією, Швейцарією, Сполученими Штатами та Канадою. Звичайно, за умови, що закон буде виконуватися на практиці. Перелічені країни є одними з найуспішніших у розв'язанні проблеми стягнення аліментів.

У світі є різноманітні види покарань для боржників, які відмовляються забезпечувати власних дітей. Наприклад, в Австрії, Франції та Швейцарії розірвання шлюбу можливе лише під час оформлення угоди про сплату аліментів, а в Італії без такої угоди не можна укласти новий шлюб. У США та Канаді у боржників забирають посвідчення водія, а в Британії взагалі можуть присудити домашній арешт. Злісних неплатників карають величезними штрафами (як у Швейцарії) або позбавленням волі на термін від місяця до пари років (як в Австрії). Відтепер і Україна не відставатиме в цьому керунку.

Отож, ми побачили позитивну адвокацію – коли завдяки активним публічним діям стейкхолдерів через Раду був проведений не черговий закон, що вкотре захищає інтереси фінансово-промислових груп; а закон, що націлений на головних заказників – громадян України. Але не потрібно зупинятися на шляху – у Верховній Раді зареєстрований ціла низка законопроектів, наприклад, щодо захисту від домашнього насильства. Тому потрібно розширювати практику адвокації в Україні та залучати якомога більшу кількість людей у підтримці подібних суспільно-важливих тем.

Читайте також: Закон про гендерну рівність в армії – рівність чи зрівнялівка?