Завдяки президенту: чому Томос може призвести до катастрофи?
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а жодна з релігій не може бути визнана обов’язковою для громадян. Ці слова чорним по білому прописані в статті 35 Конституції України. Відповідно до закону жодна з релігій не має в нашій державі якихось преференцій.
Українці мають право вірити в Ісуса чи Будду, у духів лоа або ж у Великого макаронного монстра... Але всі мають до будь-якої віри ставитися з однаковою повагою.
Відтак, активність українця Петра Порошенка щодо Томосу для помісної української церкви – її можна тільки вітати й радіти, що йому все вдалося. Проте диявол ховається в деталях.
Петро Порошенко на зустрічі з молоддю, повідомив, що 6 січня полетить до Стамбулу забирати Томос. Мені цікаво, туди він полетить як приватна особа, чи все ж таки як президент? Чи не стане така активність нашого президента певним несправедливим обмеженням інших релігій в Україні?
Читайте також: Пекельна служба, або Подолати бюрократію легко
Я – православний і в захваті від того, що матимемо власну помісну церкву. Щиро вдячний Порошенку за його зусилля у цій царині. Проте зараз я намагаюся абстрагуватись й хочу нагадати, що Україна – мультикультурна й мультирелігійна світська держава. Відтак кожна з релігій в Україні теоретично має мати рівні права й підтримку з боку держави. Так має бути за законом і це дуже правильно і далекоглядно. Адже немає нічого страшнішого у світі, аніж релігійна ворожнеча, й немає у світі більш кривавих війн та тотального винищення, аніж на підствах віросповідань. Виникає питання.
Чи не будуть ображені такою активністю президента мусульмани, послідовники вуду чи свідки Єгови, які від найвищої посадової особи держави вправі і до себе очікувати такої самої уваги?
Звісно, президента на всі релігії не вистачить! Саме тому він не має жодній з них приділяти якусь особливу увагу. І це задля того, щоб не бути потому обвинуваченим у преференціях до якоїсь однієї з них.
Наочно бачимо, в Україні закон може писати одне, а в реальності відбувається зовсім інше. Можна було б списати на перехідний період розбудови демократії після комунізму, чи на становлення молодої держави, чи на війну з Росією – всі ці пояснення – вагомі, а тому – прийнятні.
Звісно, чудово розумію, що нам конче потрібна українська помісна церква, навколо якої можна буде спробувати об’єднати націю. Утім, маю попередити, що такі переваги православній церкві, як не крути, є порушенням Конституції. В майбутньому це може призвести до катастрофічних наслідків. Так, можливо зараз дещо перебільшую. Утім, краще б я помилився...
Читайте також: Невиліковна "вата" головного мозку