Наші військовополонені – це ті курсанти-нахімовці, які заспівали гімн України у вже захопленому росіянами училищі ВМС. Тоді вони нагадали українцям, що гімн – значно більше ніж просто слова покладені на музику.
Наші військовополонені – це ті моряки, які попри тиск російських військових відмовлялись піднімати російські прапори на наших кораблях. Тоді вони нагадали українцям, що прапор це щось більше, ніж два клапті тканини певного кольору.
Наші військовополонені – це ті офіцери ВМС, які у 2014 році відмовились зрадити та одягти на себе російську форму. Тоді вони показали нам, що офіцерська гідність – це не міфічне явище, а цілком конкретні уявлення про свій обов'язок перед країною.
Наші військовополонені – це ті, хто п'ять років працював над поверненням та відновленням українських кораблів з російського полону. Це ті, хто допомагав реформувати систему підготовку українських військових. Це ті, хто постійно працював, аби змінити систему ВМС на краще. Наші військовополонені моряки – це концентрат українського флоту.