Майже 200 років потому це досі працює: як гроші, статус і зв'язки визначають успіх

Вільям Мейкпіс Текерей написав "Ярмарок марнославства" ще у 1848 році, але його герої поводяться так, ніби спостерігали за сучасним світом. Роман, який видавництво #книголав випускає у двох томах, показує, як влаштована ця гра і чому далеко не всі стартують з однієї лінії. 

Гроші потрібні не лише заради грошей 

У світі "Ярмарку марнославства" гроші давно перестали бути просто способом купувати речі. Вони визначають, як до людини ставляться, чи довіряють їй і навіть наскільки охоче пробачають її помилки. 

Текерей чудово показує це на історії подружжя Кроулі. Вони роками підтримують красиве життя в Мейфері, хоча фактично не мають для цього достатніх коштів. Кредити, борги та вміння переконувати інших створюють ілюзію достатку, а разом із нею – і потрібний статус. 

Ребекка Шарп, одна з головних героїнь роману, чудово розуміє ці правила. Вона прямо говорить:

..я була б гарною дружиною, якби мала п'ять тисяч фунтів на рік.

Це одна з головних ідей роману: гроші не обов'язково роблять людину кращою, але дуже часто роблять її життя простішим. При цьому бажання заробити не завжди означає прагнення стати багатим. 

Статус можна успадкувати ще до народження 

Формально сучасне суспільство давно відмовилося від поділу людей на аристократів і простолюдинів. Але різниця між стартовими можливостями нікуди не зникла. За даними ОЕСР, дитині з найбіднішої частини населення в середньому потрібно чотири – п'ять поколінь, щоб досягти середнього рівня доходу у своїй країні. 

Освіта батьків також має значення: діти з освічених сімей значно частіше самі здобувають вищу освіту. Причому передається не лише майно. Соціологи говорять і про культурний капітал – знання, звички, манеру спілкування, знайомства та розуміння того, як поводитися у певному середовищі. 

Саме це досліджувала соціологиня Лорен Рівера, аналізуючи найпрестижніші американські компанії. Вона виявила, що під час відбору кандидатів роботодавці звертали увагу не лише на професійні якості. Важливим було й те, наскільки людина "своя" для середовища. 

Наприклад, захоплення гольфом, веслуванням чи сквошем могло стати додатковим сигналом для рекрутера. Тобто іноді важливо не тільки те, що ти вмієш, а й чи впізнають у тобі людину зі свого кола. 

Текерей показав цю систему ще у XIX столітті. Коли батько Емілії Седлі втрачає гроші, ставлення до його родини змінюється майже миттєво. 

Старий Осборн навіть не приховує причини, розриваючи заручини сина: 

Я не хочу приймати в родину доньку банкрута!

Іронія в тому, що колись саме Седлі допоміг Осборну розбагатіти. 

У "Ярмарку марнославства" немає правильного героя 

Текерей навіть дав роману підзаголовок – "Роман без героя". І це важлива підказка для читача. Тут немає персонажа, який завжди чинить правильно. 

Натомість є Ребекка Шарп, яка чудово розуміє правила суспільства й використовує їх на свою користь, та Емілія Седлі, яка значно менше пристосована до цієї гри. Ребекка починає майже без нічого. Вона виходить із пансіону без статків і поступово пробивається вгору: стає гувернанткою, виходить заміж, потрапляє у світ аристократії та заводить потрібні знайомства. 

Емілія, навпаки, стартує з набагато кращої позиції. Але коли її батько банкрутує, звичний світ руйнується разом із грошима. На цьому контрасті Текерей і будує роман. Один невдалий фінансовий крок може змінити ставлення до людини, а правильне знайомство – відкрити двері, які для інших залишаються зачиненими.

Майже 180 років потому правила не зникли 

"Ярмарок марнославства" цікавий саме тим, що його легко читати не лише як роман про британське суспільство XIX століття. У ньому впізнаються механізми, які працюють і сьогодні. Гроші дають більше свободи. Статус відкриває певні двері. Знайомства допомагають швидше опинитися там, куди інші роками намагаються потрапити. 

Це не означає, що талант, освіта чи наполеглива праця нічого не варті. Радше навпаки: Текерей показує, що вони не існують у вакуумі. Люди можуть мати однакові здібності, але зовсім різні стартові умови. Саме тому "Ярмарок марнославства" досі звучить актуально. Текерей не дає простого рецепта успіху й не вчить, як перемогти систему.