Батько прославляв Україну, а син пішов проти неї: ця історія свого часу стала сенсацією

Старший син письменника Юрій обрав більшовицький рух і став одним із тих, хто допомагав встановлювати радянську владу в Україні. Він командував більшовицькими військами, обіймав високі посади, але зрештою був звинувачений в антирадянській діяльності та розстріляний у 1937 році, пише Енциклопедія сучасної України.

Як син Коцюбинського став більшовиком? 

Юрій Коцюбинський народився у 1896 році у Вінниці. Його батькові на той момент було 31 рік. Михайло Коцюбинський уже був відомим письменником, а родина згодом оселилася в Чернігові, де навколо нього гуртувалася українська інтелігенція. 

Юрій дуже рано захопився революційними ідеями. До більшовицької партії він приєднався ще у 1914 році. Після революції 1917 року його кар'єра стрімко пішла вгору. 

У 1917 – 1918 роках Юрій був членом більшовицького військово-революційного комітету в Петрограді, працював у першому радянському уряді України в Харкові, а згодом став командувачем Червоної армії в Україні. 

Тобто син одного з найвідоміших українських письменників фактично опинився по інший бік боротьби за майбутнє України. 

Як він став одним із керівників радянської України? 

У 1919 році Юрій Коцюбинський був обраний до Центрального комітету більшовицької партії України. Пізніше працював у радянському уряді та майже десятиліття перебував на дипломатичній службі – зокрема в Австрії та Польщі. 

У 1930-х роках його кар'єра досягла найвищої точки. Коцюбинський був заступником голови Держплану УСРР, а з 1933 року – головою Держплану та заступником голови Ради народних комісарів України. 

Проте саме в цей період його стосунки зі сталінською системою почали погіршуватися. 

Чому Сталін почав бачити в ньому ворога? 

У 1920-х роках Коцюбинський підтримував опозиційні до Сталіна настрої. Він також критикував політику Кремля щодо національного питання і разом з іншими українськими більшовиками виступав за більшу самостійність радянської України. 

Крім того, під час роботи за кордоном він допомагав українським політичним емігрантам. У 1928 році організував збір продовольства для голодуючих в Україні. 

Зрештою це не врятувало його від репресивної системи. У жовтні 1934 року Коцюбинського звільнили з посад і вивели зі складу ЦК КП(б)У. У лютому 1935 року його заарештували та звинуватили в антирадянській діяльності. 

Він отримав п'ять років заслання до Західного Сибіру. Але на цьому переслідування не закінчилися. У жовтні 1936 року Юрія Коцюбинського заарештували вдруге. Його звинуватили у створенні так званого націоналістично – троцькістського центру. 

8 березня 1937 року його засудили до розстрілу. Юрія Коцюбинського реабілітували посмертно у 1956 році. 

У родині Коцюбинського це була не єдина трагедія 

Схожа доля спіткала й молодшого сина письменника – Романа Коцюбинського. Він також у юності вступив до більшовицької партії, працював у культурно-освітній сфері та в Академії наук. 

У 1937 році його заарештували й розстріляли. Так родина Михайла Коцюбинського опинилася в епіцентрі драматичних подій української історії.  

Для Юрія ця історія особливо парадоксальна: він почав як активний учасник встановлення радянської влади в Україні, а завершив життя як її жертва – після того, як почав виступати за більшу самостійність України.