Борги за тепло: кому пробачать, а кому – ні

Повний його текст досі відсутній для опрацювання, тому аналізувати доводиться виходячи з пояснювальної записки та змін до Закону України про виконавче провадження.

Станом на початок жовтня 2016 року сумарна прострочена заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складала близько 17,6 млрд грн, з яких за 2016 – 2,4 млрд грн (на початок липня 2016 року – 17,9 млрд грн та 2,4 млрд грн, відповідно). 23 підприємства ТЕЦ та 5 генеруючих компаній, яким НАК "Нафтогаз України" поставив природний газ для виробництва електроенергії, у той самий період, сформували заборгованість близько 2,3 млрд грн (на початок липня 2016 року близько 2,08 млрд грн).

Як бачимо, динаміка не дає підстав робити висновок про різке скорочення суми боргу. Зважаючи на це, НАК, як компанія-кредитор, ініціювала судові розгляди про стягнення заборгованості з боржників. Станом на середину року за такими справами, задля виконання судових рішень, було заарештовано рахунки 104 з 174 підприємств, які працюють за ліцензіями НКРЕКП.

До цього питання можна підходити з двох точок зору.

НАК і заборгованість

Якщо дивитись на ситуацію очима НАКу, цілком обґрунтована та виправдана: існує борг, який відображено у фінансовій звітності. Компанія, більше того, державна, повинна вживати заходів для його повернення законним методом, а отже – судовим. Самостійно приймати рішення про прощення, списання боргу на таку суму чи навіть просто бездіяти означало б свідомо вчиняти злочин, оскільки це призвело б до збитків власника, а саме Держави. Чому на вказану суму нараховуються пеня і відсотки? Номінований у грошах борг, за умови, якщо цього не робити, з часом втрачає свою цінність, в силу, принаймні, інфляції та девальвації. Додамо до цього ще й те, що компанія, внаслідок неповернення виручки, змушена здійснювати запозичення для покриття операційних потреб, які теж надаються під відсотки. Тому і нарахування штрафів і пені, і неустойки є нормальною обґрунтованою практикою. НАК повинен позиватись і вимагати повернення як тіла боргу, так і суми нарахованих штрафних санкцій – у такому випадку будь-які закиди на адресу керівних органів компанії щодо бездіяльності та неефективного управління будуть безпідставними, а зайві витрати, пов’язані з обслуговуванням запозичень, будуть покриті.

Підприємства і заборгованість

Друга точка зору (з позиції підприємств боржників) така: джерело їх доходу – це сплата споживачами тарифів за послуги.

Закласти в розрахункову собівартість тарифу видатки на погашення такої заборгованості можна (внісши зміни до методик). Однак це, по-перше, призведе до його зростання, що в умовах сьогодення у принципі неможливо (ріст цін на природний газ і так підвищив плату до рівня, що межує із недосяжним космічним для споживачів). Друге – це існуюча система субсидій: таке зростання призвело б до збільшення обсягу держфінансування компенсацій для тих 60% населення, які є їх отримувачами.

Тобто, бюджет компенсував би через субсидії ту суму боргу, яка підлягає погашенню. Зважаючи на те, що на сьогодні основною вимогою до бюджету є його збалансованість та граничний рівень дефіциту, такий варіант є неприйнятним, адже показник у 3% був би перевищений.

Ну і насамкінець, розрахунковий тариф на послугу, з урахування повернення боргу, потрібно ще затвердити, а цього не допустили б ні органи місцевого самоврядування, ні нацрегулятор.

Проблема і рішення

Як наслідок, рішення одне, очевидне та просте – не погашати борг. При цьому є чітке розуміння того, що нічого підприємству-боржнику від таких дій не загрожує, адже жовтень надворі – опалювальний сезон, відповідно, і тепло в домівках виборців, однаково змусять представників влади і розблокувати рахунки, і закрити очі на наявність судових рішень про стягнення.

Така картина могла б тривати роками, однак запущені процеси перетворень: створення ринку природного газу, електроенергії, реформи корпоративного управління НАК, реформи НКРЕКП, реформи в питанні бюджетування. І вони вимагають "обнулення балансів", коли (ідеальна модель) всі стають рівними господарюючими суб’єктами з паритетним обсягом прав та обов’язків в умовах конкуренції та наявної можливості вибору постачальника у споживача.

Крім цього, програма енергоефективності вимагає залучення інвесторів та фінансування під проекти з модернізації мереж, забезпечення обліку енергії, обслуговування житлових будинків, тощо. Із заарештованими рахунками чи судовим рішення про стягнення боргу, ні власник, ні інвестор кошти в такі проекти не інвестуватиме, оскільки, якщо постачальник природного газу має можливість позиватись та стягувати заборгованість, то, у свою чергу, відповідач обмежений у можливостях вчиняти аналогічні дії по відношенню до домогосподарств боржників, особливо в аспекті подальшого виконання рішення суду.

Тут ми підходимо до дуже важливого питання, яке розкривається у пояснювальній записці до прийнятого проекту, а саме до структури заборгованості.

Станом на 01.07.2016, найбільша питома вага у дебіторській заборгованості підприємств житлово-комунальної сфери, припадає на такі позиції:

— заборгованість з різниці в тарифах (за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню) – 3,1 млрд грн.;
— заборгованість з різниці в тарифах (за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення населенню) – 3,9 млрд грн.;
— заборгованість з різниці в тарифах (за надані комунальні послуги установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів) – 2,2 млрд грн.;
— заборгованість населення за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води – 4,6 млрд грн.;
— заборгованість за надані комунальні послуги установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів підприємствами теплоенергетики – 0,6 млрд грн.;
— заборгованість по пільгах і субсидіях, нарахованих на послуги, надані підприємствами теплоенергетики – 0,8 млрд гривень.

Разом, ні мало ні багато, 15,2 млрд грн.

Крім цього, відповідно до пояснювальної записки, за інформацією НАК "Нафтогаз України" пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані за позовом постачальника природного газу за несвоєчасні розрахунки теплопостачальними організаціями за спожитий природний газ, на 01.01.2016 склали 2,6 млрд грн та впродовж тільки І півріччя 2016 року зросли в 1,7 раза та станом на 01.07.2016 склали 4,5 млрд гривень.

Який алгоритм пропонується

Перше, що буде предметом:

— заборгованість за природний газ теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
— заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення перед постачальником електричної енергії за спожиту для виробництва послуг електрику;
— заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг тарифам .

На першому етапі буде проведено взаєморозрахунки, що здійснюватимуться на підставі законів України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та наступні роки за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах , що повинні забезпечити:

— виконання державою зобов’язань перед виробниками та постачальниками, обумовлених неповним або невчасним фінансуванням видатків бюджетів;
— погашення заборгованості виробників та постачальників теплової енергії за природний газ використаний для виробництва;
— погашення податкових та інших зобов’язань постачальників природного газу та електричної енергії, перед державним бюджетом.

Якщо коротко, то перший етап виглядає приблизно так: бюджет погашає борг перед приватною компанією, яка за рахунок цих коштів погашає свій борг перед НАКом, а "Нафтогаз" повертає кошти у бюджет у вигляді податків.

В цьому контексті варто пригадати, що Прикінцеві положення Закону України від 16.07.2015 року № 626-VIII "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" передбачають зобов’язання Держави відшкодувати в повному обсязі до 1 липня 2017 року різницю в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, …. водопостачання та водовідведення, яка виникла в період до 01.01.2016, у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг … тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Дещо про нюанси

У 2016 році зобов’язання щодо компенсації різниці в тарифах лежали на Державному бюджеті, у подальшому вони повинні компенсуватись за рахунок місцевих бюджетів, яким ці кошти надходитимуть у вигляді субвенцій з Державного бюджету.

От тільки станом на сьогодні в проекті Бюджету на 2017 рік та додатках до нього знайти суму видатків на такі субвенції вкрай складно, скоріш за все, вони просто не передбачені.

Таким чином, додатково вивільнені кошти внаслідок фінансової децентралізації у 2017 році місцеві бюджети будуть змушені скеровувати не на розвиток, а на погашення заборгованості у різниці в тарифах за минулі роки. Хоча, цілком імовірно, що до бюджету будуть ще внесені зміни та суми субвенцій місцевим бюджетам все ж будуть до нього закладені. Інакше виходить дивна ситуація: місцевий бюджет компенсовуватиме підприємству борги, той погашатиме борги перед НАКом, а НАК наповнюватиме державний бюджет.

Другий етап врегулювання заборгованості полягає у реструктуризації терміном на 5 років кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики за природний газ, використаний до 1 липня 2016 року для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, непогашеної станом на 31 грудня 2016 року. Зобов’язання теплопостачальних та теплогенеруючих організацій зі сплати неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за природний газ, пропонується списати (аналогічно щодо підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиту електричну енергію).

Щодо тих підприємств, щодо яких вже відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості, проект пропонує такий порядок урегулювання.

З моменту включення їх до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у таких провадженнях виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року; знімається арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій. Закінчення виконавчого провадження відбудеться після погашення, списання нарахованих на заборгованість.

У підсумку, 4,5 млрд грн штрафних санкцій за прострочення зобов’язань (а за деякою інформацією і близько 11 млрд грн), які юридична служба НАК "Нафтогаз України" доблесно відсуджувала у підприємств-постачальників, будуть списані фактично у збитки компанії. При цьому на загальному рівні докапіталізації, яку за останній рік проведено за рахунок бюджету, це майже нічого. З іншої сторони, це 40% кредиту, який сьогодні під 3% залучає "Нафтогаз" у Світового банку для проходження опалювального сезону.

Далі, місцеві бюджети (станом на сьогодні) виконають те, чого не вдалось за останні декілька років зробити за рахунок Державного бюджету, а саме компенсують різницю між економічно-обгрунтованими тарифами та не зовсім обгрунтованими. Сума теж не маленька від 5 до 7 млрд грн.

Підприємства-надавачі послуг отриманими коштами погасять борг перед НАКом, хоч і не весь. І тут потрібно акцентувати увагу на такій складовій структури заборгованості як "заборгованість населення за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води – 4,6 млрд грн". Ці кошти, за великим рахунком, виробники та постачальники послуг повинні будуть погашати за рахунок власних надходжень (вважай за рахунок сумлінних платників), з однієї сторони. З іншої, яким чином вони регресно працюватимуть з населенням, яке заборгувало цю суму?

Сьогодні складно прогнозувати, чи будуть це колектори, чи судові позови з подальшим зверненням у ДВС, або до приватних виконавців — покаже час. Але те, що ці кошти не пробачать, очевидно. Приватні компанії – це не уряд з державним бюджетом, вони борги не пробачають.

Читайте також: Спецконфіскація: як правильно забрати 10 мільярдів