Диво на Віслі: як Варшава у 1920 році зупинила наступ більшовиків на Європу

Саме цю подію згодом називали Дивом на Віслі, і навіть 18-ю вирішальною битвою світу. 24 Канал розповість про все докладніше.

Як нова війна після Першої світової докотилася до воріт польської столиці?

У серпні 1920 року польська столиця опинилася у точці, де відступ уже здавався прологом до катастрофи. Проте саме тоді сталося те, що пізніше назвали Дивом на Віслі – польський контрнаступ зламав натиск Червоної армії й перетворив битву за Варшаву на одну з найважливіших воєнних подій ХХ століття. 

Наступ між Віслою та Бугом, який почався 16 серпня 1920 року, змусив армію більшовицького командира Михайла Тухачевського відступати в паніці. Лише у перший день поляки просунулися на 45 кілометрів на північ, а через 10 днів ворога було розгромлено.

Щоб зрозуміти вагу битви за Варшаву серпня 1920 року, треба повернутися на кілька місяців раніше. В основі конфлікту лежало протистояння між відродженою Польщею та більшовицькою Росією, яка від початку була спрямована на експансію. Після поразки Німеччини у Першій світовій війні та її відступу з окупованих територій України, Білорусі та Балтії, Червона армія почала просування на захід.

Польська стратегія, втім, теж була не лише оборонною. Польща мала ширший політичний задум – послабити "першу Росію", тобто білу, використовуючи більшовиків, і зламати "другу Росію" – червону, руками польської армії. У перспективі також можна було допомогти постати "третій Росії" – демократичній. 

Що важливо знати – у цій схемі ключову роль мала відіграти незалежна Українська Народна Республіка. Але дорога до союзу була складною – польсько-український конфлікт у Східній Галичині довго гальмував переговори, але 21 квітня 1920 року у Варшаві таки уклали угоду між Польщею та УНР. Ціна для УНР, утім, була дуже велика – Симон Петлюра зрікся претензій на Східну Галичину та західну Волинь.

Ширший контекст Польсько-радянської війни: дивіться відео WAS_UA

Чому похід на Київ обернувся відступом?

25 квітня 1920 року почався спільний польсько-український наступ у бік Києва. Початковий успіх на вигляд був переконливим – війська союзників взяли багато полонених і трофеїв, а 7 травня увійшли до залишеного більшовиками Києва. Та подальші бої показали небезпеку стратегічних ілюзій.

Уже 14 травня більшовики почали наступ у Білорусі, а 1-ша кінна армія Семена Будьонного, перекинута в Україну, 5 червня прорвалася південніше Києва й вийшла у тил польських сил. За цих умов польське командування віддало наказ відступити з Києва, і київська операція фактично завершилася повною поразкою.

Поляки вирішили звинувачувати у цьому українців – мовляв, однією з головних вад була слабкість армії УНР, якій бракувало часу на мобілізацію та добровольців. Дійсно, відчутна частина українського населення не довіряла полякам, проте армія УНР мала 20 тисяч вояків та продовжувала битися на боці Польщі до кінця війни. Частина істориків так і називає кампанію 1920 року – Польсько-українсько-більшовицька війна.

Варшавська битва – частина перша: дивіться відео 24 Каналу

Що слід знати про наступ більшовиків на Варшаву?

Літо 1920 року стало часом, коли більшовицький тиск перетворився на лавину. 4 липня червоні під проводом Тухачевського почали масштабний наступ у Білорусі. За два дні до цього він видав своє знамените звернення до солдатів – гучне, агресивне, майже апокаліптичне за тоном. Світом розлетілася, до прикладу, ось така одна з найгучніших цитат: 

Через труп білопанської Польщі лежить шлях до всесвітньої пожежі!

Тобто для червоних тут йшлося не просто про похід на Варшаву, а про "світову революцію". І спершу могло здатися, що їх не спинити – 14 липня більшовики взяли Вільнюс, а польські частини продовжували відступати на захід. Водночас польська влада вдалася до масової мобілізації на захист держави селян – найбільшого соціального прошарку.

На той момент ситуація у Варшаві була небезпечною настільки, що навіть міжнародні спостерігачі говорили про події як про зіткнення цивілізацій. Британський дипломат лорд Едгар Вінсент д'Абернон, який перебував у Польщі влітку 1920 року, назвав Варшавську битву "18-ю вирішальною битвою світу".

Варшавська битва – частина друга: дивіться відео 24 Каналу

Чому битву під Варшавою назвали Дивом на Віслі?

Якщо історія й любить великі повороти, то Варшава 1920 року – один із найяскравіших. Тоді столиця Польщі могла впасти, а вся країна – знову втратити незалежність. Але сталося буквально неочікуване, фактично диво.

Польський удар 16 серпня раптово змінив темп війни. Для Червоної армії все було настільки погано, що вона втратила 25 тисяч убитими, понад 60 тисяч потрапили в полон, а майже 50 тисяч більшовиків, яким відрізали шлях відступу, втекли до Східної Пруссії.

Звісно, тріумф під Варшавою ще не завершив війну. У вересні 1920 року більшовики зазнали поразки біля Німану. На початку жовтня польська армія, підтримана українськими союзниками та невеликими підрозділами білорусів і росіян, підійшла до лінії, яку займала рік тому, до київського походу. Власне, тоді війська стояли лише за 140 кілометрів від Києва. 

Проте польське суспільство і політики втомилися від війни й хотіли миру. 18 жовтня 1920 року на польсько-більшовицькому фронті набуло чинності перемир'я – яке означало й кінець польсько-українського союзу. Це однозначно сприймалося українцями як болюча та трагічна геополітична зрада з боку Польщі.

Українські сили намагалися продовжувати боротьбу самостійно, але протягом місяця були розбиті. Далі ж за Ризьким мирним договором 1921 року землі сучасних Білорусі та України просто поділили без українського голосу. Більша частина відійшла до більшовиків, решта – до Польщі.