11 серпня 1919 – Веймарська конституція: як виникла демократія, яку Гітлер обернув проти неї ж
Веймарська конституція 11 серпня 1919 року запустила для Німеччини нову політичну епоху – з правами, виборами та обіцянкою свободи. Та в цій демократичній конструкції вже ховався механізм, який згодом допоміг зруйнувати саму республіку.
А скористався нею Адольф Гітлер, перетворивши демократичний механізм на трамплін до диктатури. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Ковток свободи: як з'явилася Веймарська конституція у Німеччині?
11 серпня 1919 року президент Фрідріх Еберт підписав Веймарську конституцію – документ, який став юридичною основою нової німецької держави після краху імперського ладу. На той момент це було не просто формальне затвердження тексту, а місток між старою Німеччиною, розбитою у Першій світовій війні, і новою республікою, яка ще не знала, чи зуміє встояти.
Установчі збори у Веймарі ще 31 липня схвалили текст більшістю у 262 голоси проти 75, а 14 серпня документ набув чинності. Ця конституція вперше у німецькій історії оформила республіканську модель влади як правову норму – та спиралася на парламент, канцлера і президента. Останнього обирали всенародно на 7 років, і саме він контролював військо та міг розпускати рейхстаг.
Веймарська конституція справді була сміливою для свого часу. Вона гарантувала індивідуальні права й правовий захист, а також уперше на загальнонаціональному рівні надала право голосу всім чоловікам і жінкам, що досягли 20 років. Але була одна проблема, яка згодом проявила себе – текст конституції прагнув балансу, але на практиці заклав механізм небезпечної концентрації влади у руках однієї посадової особи. І історія обернулася так, що цією особою став Адольф Гітлер.
Сходження Гітлера: чому система виявилася вразливою?
Веймарська республіка почала своє існування в оточенні тривоги, насильства й політичної лихоманки. Після війни Німеччина була спустошеною через мільйони загиблих і поранених та економічне виснаження. На цьому тлі вулиці перетворилися на арену зіткнень між правими й лівими екстремістами. Лише у Берліні за 9 днів у березні 1919 року загинули щонайменше 1200 німців, і подібне насильство вирувало й в інших містах.
Як Адольф Гітлер прийшов до влади у Німеччині, знищивши Веймарську республіку: дивіться відео imtgsh
У цій атмосфері на поверхню виплив знаменитий пункт Веймарської конституції про надзвичайні повноваження президента – Artikel 48. Він дозволяв за екстрених обставин запроваджувати надзвичайні заходи, і саме через такі лазівки демократична оболонка згодом дала змогу авторитаризму зайти до системи з ключем від дверей.
Нацисти не просто взяли й зруйнували республіку силою. Вони скористалися її ж інституціями, щоб взяти курс на встановлення авторитарного правління, а конституція залишалася чинною навіть тоді, коли демократична система вже розкладалася зсередини.
У вересні 1919 року Адольф Гітлер відвідав засідання Німецької робітничої партії у Мюнхені, а невдовзі приєднався до неї й почав швидко відігравати там провідну роль. У 1920 партія змінила назву на Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію. Її ідеологія була расистською та антисемітською, а політична мета – перемогти на виборах, а потім знищити демократичну рамку, в якій вибори мали сенс.
У підсумку Веймарська республіка після 12 років життя з демократією зникла у січні 1933, коли нацисти прийшли до влади, причім цілковито у легальний спосіб – через вибори, а згодом установили диктатуру. Після підпалу Рейхстагу у лютому, Гітлер переконав президента Гінденбурга застосувати Artikel 48 і підписати надзвичайний декрет, який повністю скасував базові громадянські права й свободи.
Далі справа була лише за "дрібним". Залякавши та заблокувавши опозицію, нацисти конституційною більшістю у дві третини голосів ухвалили закон, який офіційно передав право видавати закони безпосередньо уряду Гітлера в обхід парламенту та президента. Так і відбувся юридичний демонтаж самої демократії у Німеччині й на обрії постав моторошний привид Третього Рейху.