Люди справді їли єгипетські мумії: як ця дика "лихоманка" охопила Європу

Їх розтирали на порошок, робили настоянки й вживали як засіб від найрізноманітніших хвороб – від головного болю до чуми. У це вірили не лише бідні чи забобонні люди, а й заможні європейці, лікарі та навіть представники еліти, розповідає UNISQ. 

Згодом мумії перестали їсти як ліки, але не зникли з європейської уяви. У XIX столітті вони стали частиною іншої дивної моди: їх привозили на вечірки і показували гостям як моторошну розвагу. 

Чому люди вірили, що мумії можуть лікувати? 

Віра в лікувальну силу мумій трималася в Європі століттями. Препарат, відомий як "мумія", або mumia, виготовляли з муміфікованих тіл. Його продавали в аптекарських крамницях і вживали люди різного достатку. 

До XII століття аптекарі вже використовували розтерті мумії як речовину з нібито особливими медичними властивостями. Після цього мумії залишалися прописаними ліками ще приблизно 500 років. У світі без антибіотиків лікарі шукали будь-які засоби, які здавалися переконливими. Тому в хід ішли розтерті черепи, кістки й людська плоть. Такі препарати могли радити від головного болю, набряків або навіть чуми. 

Люди вірили у лікувальні можливості мумій / Колаж 24 Каналу

Не всі в це вірили. Королівський лікар Гі де ла Фонтен сумнівався, що mumia справді має лікувальну користь. У 1564 році в Александрії він бачив підроблені мумії, зроблені з тіл померлих селян. Це показувало, що людей могли легко обманювати: вони не завжди купували справжні давньоєгипетські мумії. 

Але сам факт підробок говорить про інше: попит був настільки великим, що справжніх мумій із єгипетських гробниць просто не вистачало. Аптекарі й травники продавали ліки з мумій навіть у XVIII столітті. Тобто це була не коротка дивина, а довга медична мода, яка трималася на вірі в силу людських решток. 

Чому свіжі людські рештки теж вважали ліками? 

Не всі лікарі думали, що сухі стародавні мумії – найкращий варіант. Деякі вважали, що свіже м’ясо й кров мають життєву силу, якої вже не було в давно померлих тілах. Ця ідея теж мала вплив навіть серед найвищої знаті. 

Англійський король Чарльз II після нападу судом приймав ліки, зроблені з людських черепів. А до 1909 року лікарі ще досить часто використовували людські черепи для лікування неврологічних станів. Для королівської й соціальної еліти вживання мумій могло здаватися майже відповідним їхньому статусу. Лікарі стверджували, що mumia походить від фараонів. Отже, виходила моторошна логіка: королі лікувалися рештками королів. 

З погляду сучасної людини це звучить як канібалізм, замаскований під медицину. Але для багатьох європейців того часу це було не жахіттям, а частиною звичної фармакології. 

Коли мумії перетворилися на розвагу? 

До XIX століття мумії вже майже не сприймали як ліки. Але інтерес до них не зник. Він просто змінив форму. Після першої експедиції Наполеона до Єгипту в 1798 році європейська цікавість до давньоєгипетської культури різко зросла. Мандрівники XIX століття могли привозити до Європи цілі мумії, куплені просто в Єгипті. 

У вікторіанську епоху з’явилася мода на "вечірки розгортання". На таких приватних заходах єгипетські мумії розмотували перед гостями. Перші подібні події ще мали бодай вигляд науковості або медичної пристойності. У 1834 році хірург Томас Петтігрю розгорнув мумію в Королівському коледжі хірургів. У той час розтини й операції могли відбуватися публічно, тому це подавали як ще один медичний захід. 

Але згодом навіть удаваний науковий сенс зник. Мумії більше не були ліками – вони стали видовищем. Господар вечері, який міг розважити гостей розгортанням справжньої мумії, демонстрував і багатство, і доступ до екзотичної моторошної речі. Людей приваблювало саме видовище: як із-під бинтів поступово з’являються висохла плоть і кістки. На такі події приходили і в приватні будинки, і в зали наукових товариств. А алкоголь робив публіку ще гучнішою та захопленішою. 

Чому мода на мумії почала зникати? 

На початку XX століття вечірки з розгортанням мумій поступово припинилися. Те, що раніше здавалося захопливою розвагою, почало виглядати несмаком. А руйнування археологічних решток дедалі більше сприймали як втрату, а не як шоу. 

Потім відкриття гробниці Тутанхамона знову розпалило захоплення Давнім Єгиптом. Воно вплинуло навіть на стиль ар-деко: єгипетські мотиви з’являлися в дизайні дверей, годинників та інших предметів. Коли у 1923 році раптово помер лорд Карнарвон, який фінансував експедицію до гробниці Тутанхамона, смерть мала природні причини. Але її швидко пов’язали з новим забобоном – "прокляттям мумії". Так мумії знову стали частиною масової культури. Уже не як ліки й не як вечеря з розгортанням тіла, а як джерело страху, легенд і містики.