Цей малюнок не зблід за 2000 років: науковці підозрюють, що секрет фарби – кров
Протягом майже двох тисячоліть на стрімких вапнякових скелях південного Китаю височіють сотні яскраво-червоних настінних розписів. Величезна галерея просто неба у долині річки Цзоцзян, відома як наскельний комплекс Хуашань, охоплює понад 80 ділянок уздовж 260 кілометрів.
Попри століття під палючим сонцем, тропічними зливами та вітрами, рубіновий пігмент зберігся напрочуд свіжим, що довго залишалося загадкою для археологів. Секрет дивовижної довговічності розкрила міжнародна група дослідників у журналі Journal of Archaeological Science, розповідає Smithsonianmag.
Науковці з'ясували, що давні майстри народу лооюе – матріархального суспільства рибалок і мисливців – винайшли надміцну технологію двошарового живопису.
Вражаюча техніка наскельного живопису / Фото baike.baidu.com
Спершу скелю покривали спеціальною ґрунтовкою: сумішшю негашеного вапна, палених кісток тварин або мушель, води та крові. Після її підсихання наносили шар фарби з місцевої червоної глини, насиченої оксидом заліза.
Під час реакції вапна з вуглекислим газом білки крові виступали каталізатором, запускаючи утворення кристалів карбонату кальцію. Фарба намертво зрослася з монолітом – під час сучасних аналізів відокремити пігмент вдалося лише за допомогою електричного дриля.
Хімічний і протеомний аналізи зразків виявили ще один несподіваний факт: до 97% білків у сполучній суміші належали людині, а не тваринам. Науковці ідентифікували сліди специфічних білків (зокрема лактотрансферину), характерних для вагітних жінок і породіль.
Це підтверджує гіпотезу про те, що створення малюнків із зображенням вагітних жінок і сцен родючості мало сакральне значення, а біологічний матеріал для фарби збирали під час пологів як данину материнству.