Скіфський вершник без голови з Харківщини: навіщо над його тілом поклали голову коня

Поховання виявили біля села Кусторівка на Харківщині ще у 2013 році під час дослідження скіфських курганів V – IV століть до нашої ери. У могилі були спис, ніж, кінська збруя та сагайдак із 75 бронзовими наконечниками стріл, пишуть у дослідженні "Вершник без голови".

Антропологічний аналіз показав, що чоловікові було приблизно 20 – 25 років. За змінами на його кістках дослідники дійшли висновку, що він багато їздив верхи й регулярно стріляв із лука. Тобто образ воїна-вершника тут відновлюють не лише за зброєю у могилі, а й буквально за слідами навантажень на його скелеті. Найбільша загадка цього поховання – що сталося з його головою і навіщо над нею опинилася голова коня. 

Чому археологи вважають, що чоловікові справді відрубали голову?

Могила не була пограбована чи навмисно зруйнована. Скелет лежав в анатомічному положенні, а тафономічні ознаки показали, що поховальна камера певний час залишалася цілою. 

Тому пояснити відсутність черепа випадковою втратою вже після поховання складно, 
– пишуть автори дослідження. 

Загадкова легенда / Фото unsplash

На третьому та четвертому шийних хребцях дослідники виявили численні тонкі надрізи, зроблені гострим металевим лезом під час смерті або невдовзі після неї. Частина слідів могла з'явитися, коли тіло очищали від м'яких тканин перед транспортуванням чи похованням. Один із зрізів відрізнявся від інших. Він проходив через верхню частину третього шийного хребця і, за висновком дослідників, міг бути безпосереднім слідом удару, яким чоловікові відсікли голову. 

Цей зріз може бути свідченням відсічення голови чоловіка, 
– зазначають автори дослідження. 

Вони припускають, що причиною смерті могла бути декапітація під час бою або страта. Водночас встановити, чи голову відрубали повністю одразу, чи відділили остаточно вже після смерті з ритуальною метою, неможливо.

Знахідки добре узгоджуються і з тим, ким був цей чоловік за життя. На його руках виявили комплекс змін, характерний для лучників, на тазі, стегнових кістках, ногах і хребті – ознаки тривалого навантаження, пов'язаного з верховою їздою. 

У могилу з ним поклали й характерний набір воїна: спис, ніж, кінське спорядження та 75 наконечників стріл. За цим інвентарем поховання датують другою половиною V – першою половиною IV століття до нашої ери.

Навіщо над головою вершника поклали голову коня? 

Кінь, похований разом із чоловіком, теж був обезголовлений. Археозоологи визначили, що тварині було приблизно 10 – 12 років. На шийних хребцях коня залишилися сліди рублячих ударів, а голову, ймовірно, відсікли між першим і другим шийними хребцями. Після цього череп ще й навмисно розрубали по діагоналі.

Над місцем, де мала лежати голова чоловіка, археологи знайшли лише частину кінського черепа. Вона перебувала приблизно на 20 – 25 сантиметрів вище від рівня людського скелета. Саме ця деталь і змусила дослідників припустити, що голова тварини могла символічно заміщати втрачену голову небіжчика. 

Повних аналогій такому обряду в Північному Причорномор'ї дослідники не знайшли. Відомі скіфські поховання, де на місці людської голови клали череп барана або козла, але випадок із Кусторівки відрізняється: тут була саме розрубана голова коня, та ще й розташована не впритул до шиї, а вище. 

У скіфських поховальних обрядах кінські черепи й збруя могли бути пов'язані з жертвопринесеннями та уявленнями про подорож у світ мертвих. Деякі дослідники також вважали відсічену голову коня своєрідним оберегом, здатним захищати похованого від злих сил чи грабіжників. 

Але автори роботи наголошують: точно сказати, який саме обряд виконали у Кусторівці, неможливо. Вони припускають, що молодий чоловік належав до кочової верстви воїнів-вершників і міг загинути в бою, можливо, разом зі своїм конем. Його тіло після смерті ретельно підготували до поховання, але людської голови у могилі так і не було. Вона могла залишитися на полі бою або бути використана в ритуалі, сенс якого через понад дві тисячі років археологи поки не можуть відновити.