Його захоплення вважали дивним: як Ігор Пастернак став підприємцем і почав будувати дирижаблі
Для когось дирижаблі залишилися романтикою минулого, а для Ігоря Пастернака стали справою життя. Ще у студентські роки у Львові він захопився проєктуванням літальних апаратів, які легші за повітря, а згодом перевіз свою ідею до США та перетворив її на міжнародний бізнес.
Як львівське захоплення привело його до створення сучасних дирижаблів – розкаже 24 Канал.
Як львівський студент захопився дирижаблями?
Ігор Пастернак народився у 1964 році в тодішній Казахській РСР, однак виріс у Львові. Навчався у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю, пов'язаною з цивільним будівництвом, і закінчив його у 1987 році.
За словами самого Пастернака, інтерес до дирижаблів у нього з'явився ще в підлітковому віці. Він згадував, що вперше серйозно зацікавився ними приблизно у 14 років. Ще під час навчання у Львові Пастернак створив конструкторське бюро, яке займалося проєктуванням аеростатів. Перші експерименти були далеко не схожими на сучасні гігантські літальні апарати – це були прості конструкції та аеростати.
Коли захоплення перетворилося на бізнес?
Після завершення навчання Пастернак продовжив працювати над літальними апаратами. У середині 1980-х він заснував компанію Aeros, яка виготовляла аеростати та дирижаблі, зокрема для реклами й метеорологічних завдань. Його бізнес поступово вийшов за межі України. У США Пастернак переїхав на початку 1990-х років, а згодом заснував Worldwide Aeros Corp.
Компанія розташувалася в Каліфорнії та зосередилася на розробці літальних апаратів легших за повітря.
Ігор Пастернак та президент США Барак Обама / Фото з фейсбука Ігоря Пастернака
Що незвичайного в сучасних дирижаблях Пастернака?
Один із найвідоміших проєктів Пастернака – Aeroscraft, гібридний літальний апарат, який поєднує принцип аеростатичної та аеродинамічної підйомної сили. Тобто частину підйому забезпечує гелій, а частину – форма самого апарата та його рух у повітрі.
Головна ідея полягає у створенні великого повітряного транспорту, який міг би перевозити значні вантажі та працювати без традиційної злітно-посадкової інфраструктури. Пастернак також розробляв систему керування плавучістю, яка має розв'язувати одну з головних проблем вантажних дирижаблів: після розвантаження апарат стає легшим, а отже потребує іншого способу контролю підйомної сили.
Чому він продовжує будувати дирижаблі?
Для Пастернака це не просто бізнес, а ідея, до якої він прийшов ще в юності. Його компанія за роки роботи створила десятки літальних апаратів легших за повітря, а окремі моделі отримували сертифікацію авіаційних регуляторів.
Так історія львівського студента, який захопився дирижаблями, перетворилася на багаторічний інженерний проєкт і міжнародний бізнес – із розробкою повітряних машин, які мають застосування далеко за межами традиційних уявлень про дирижаблі.