Драматург чи поліцейський: невідома сторона життя Івана Карпенка-Карого
Іван Карпенко-Карий – одне з найвідоміших імен українського театру та літератури. Автор "Сто тисяч", "Хазяїна" та "Мартин Боруля" залишив по собі величезну драматургічну спадщину. Але до того, як його п'єси підкорили українську сцену, він роками працював чиновником і служив у поліції.
Що ви могли не знати про Івана Карпенка-Карого – розкаже 24 Канал.
Ким був Іван Карпенко-Карий?
Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка на Херсонщині. Майбутній драматург походив із родини Тобілевичів, яка дала українській культурі одразу кількох визначних діячів:
- його брати Микола Садовський і Панас Саксаганський стали відомими акторами,
- а сестра Марія Садовська-Барілотті – акторкою та співачкою.
У молодості Тобілевич обрав державну службу. Він працював у канцеляріях та згодом обіймав посаду секретаря міської поліції в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Здавалося б, життя чиновника і творчість драматурга – зовсім різні світи.
Проте саме службова робота дала майбутньому письменнику можливість добре побачити чиновницьке середовище, соціальні конфлікти, людську жадібність та бюрократію.
Чому та як з'явився Карпенко-Карий?
На сцені та в літературі Тобілевич використовував псевдонім Іван Карпенко-Карий. Він поєднав ім'я батька – Карпа Адамовича Тобілевича – та прізвище персонажа з п'єси Тараса Шевченка "Назар Стодоля". Під цим іменем письменник і увійшов в історію української драматургії.
Карпенко-Карий не просто спостерігав за суспільством із кабінету. Він активно долучився до українського театрального руху. Через свої громадські та культурні погляди письменник потрапив під нагляд влади.
Ким був Іван Карпенко-Карий / Фото "Україна молода"
Після Емського указу 1876 року, який суттєво обмежував використання української мови в публічному просторі, становище українських діячів культури стало ще складнішим. У 1884 році Карпенка-Карого звільнили з державної служби та вислали з Єлисаветграда. Він оселився на хуторі Надія, де займався господарством і продовжував літературну роботу.
Як чиновник став класиком української драматургії?
Саме життєві спостереження значною мірою стали матеріалом для його драматургії.
- У комедії "Мартин Боруля" письменник висміяв прагнення дрібного дворянина будь-що отримати дворянський статус.
- У "Сто тисяч" показав силу жадоби до збагачення, а в "Хазяїні" – психологію людини, для якої накопичення багатства стає сенсом життя.
Його герої були впізнаваними для тогочасного суспільства – чиновники, землевласники, селяни, підприємці та звичайні люди зі своїми амбіціями й слабкостями.
Що приховувалося за образом відомого драматурга?
Карпенко-Карий був одним із творців професійного українського театру. Разом із братами та іншими акторами він працював у театральних колективах, які згодом стали основою знаменитого театру корифеїв.
Тобто його біографія справді нагадує сюжет із двома абсолютно різними ролями:
- вдень – чиновник і службовець,
- а згодом – один із найважливіших українських драматургів XIX століття.
І, мабуть, найцікавіше в цій історії те, що досвід першого життя – чиновницького – згодом перетворився на матеріал для другого: літературного. Саме спостереження за людьми та суспільством допомогли Карпенку-Карому створити твори, які залишаються актуальними й сьогодні.