Чому українці голосували не за Зеленського, а проти Порошенка

8 апреля 2019, 19:30

Після першого туру виборів, діючий президент Петро Порошенко посів друге місце після коміка Володимира Зеленського. І хоч штаб Порошенка вважає вихід у другий тур неабияким досягненням, шанси перемогти там у діючого президента – зовсім невеликі.

До того ж, якщо порівнювати результати цих виборів з минулими, очевидно, що підтримка глави держави впала більш, ніж втричі. Адже у 2014 році за Порошенка в першому турі проголосувало 54% відсотки виборців, цього разу – менше 16.

Виправдовуючись, прихильники чинного президента у всьому звинувачують і Кремль, і змову олігархів, і навіть українських виборців, які начебто, через недолугість та недалекоглядність не хочуть оцінити старання Петра Олексійовича.

Отже, перше чим запам’ятається п’ятирічка правління Порошенка – це несправедливість. Одна з головних вимог Майдану – була саме вимога справедливості, і нинішній президент цю вимогу успішно проігнорував.

Головною вимогою Майдану була справедливість

Зараз несправедливість в Україні описується одним простим питанням. Його свого часу поставив журналіст Мустафа Наєйм колишньому президенту Януковичу. Це ж питання актуальне і для президента Порошенка: "Чому, коли всій країні погано, у вас все добре?".

Лише офіційний дохід президента згідно з його останньою декларацією за рік зріс 95 разів. Його банк вшестеро збільшив свій офіційний прибуток. Його аграрна компанія отримала від уряду найбільшу серед усіх виробників квоту на виробництво цукру.

Магазини його кондитерської корпорації в Києві можна побачити ледь не на кожній зупинці громадського транспорту. Його друзі, родичі, та друзі родичів прилаштовані на теплі державні посади. А родичі друзів отримали в управління смачні шматки економіки.

В той час як громадяни платять з останніх грошей підвищені комунальні тарифи чи військовий податок, оточення президента на всьому цьому непогано наживається.

Жодного покарання за корупцію, жодного покарання за валізи готівки, маєтки, та іномарки у цих скромних слуг народу, нічого такого ми так і не побачили за президентську каденцію Петра Порошенка.

А відтак, друга причина провалу Порошенка – це безкарність. І якби ж йшлося лише про безкарних корупціонерів. Гірше, що за часи правління нинішнього президента тотально безкарними залишаються вбивці та бандити.

Порошенко збагатів за роки президентства

Всі ці можновладці, що причетні до вбивства опонентів. Бійці "Беркуту", яким дали спокійно залишити країну. Так звані мажори, що так і не сіли за грати. І ще чимало тих, хто через особисту відданість президенту або за відкуп кришованій ним системі, зміг уникнути законного покарання.

В 2014 році жорстоко вбили черкаського журналіста Василя Сергієнка. Чимало доказів вказує на те, що замовником вбивства міг бути нардеп Геннадій Бобов. Цей місцевий феодал з Черкащини, якого журналіст Сергієнко системно викривав.

Під шаленим тиском активістів, правоохоронці таки заарештували керівника охорони нардепа Бобова. Йому вручили підозру в організації вбивства. Але хто дав йому вказівку організувати злочин? Мовчить прокуратура та поліція.

Організатор є, замовника не можуть назвати вже два роки. Бо, Геннадій Бобов – людина впливова, давній знайомий президента Порошенка ще по асоціації "Укрцукор". Бо обидва – латифундисти та цукрові магнати і навіть мають спільних помічників.

Наприклад, чоловік Ірини Фриз – нинішньої очільниці міністерства у справах ветеранів працював довго і плідно спочатку на Петра Порошенка. Потім на Геннадія Бобова.

Може це збіг. Проте в справі Сергієнка досі немає не лише замовника. А нещодавно судді ледь не випустили із СІЗО того самого підозрюваного в організації вбивства – керівника охорони Бобова. Якби не протести громади, той би таки вийшов на свободу.

Справи активістів та журналістів

Вбивство Павла Шеремета – це "справа честі для української влади", що сьогодні закинута і занедбана, і вже навіть не згадується керівництвом країни. В цій справі досі ані підозрюваних, ані затриманих.

Журналіст Павло Шеремет

А у справі вбитої активістки Ірини Ноздровської правоохоронці хутко відзвітувалися, що вбивцю знайшли. Але нам відомо, що підозрюваний пенсіонер в цій справі умисно взяв провину на себе, бо прикриває таким чином свого сина і має впливового родича, який його витягне з-за грат. Відтак справжні вбивці Ірини Ноздроської досі гуляють на свободі.

Правозахисниця Ірина Ноздровська

Інша справа – Каті Гандзюк вже вийшла на міжнародний рівень. Але активістам доводиться буквально вигризати кожну слідчу дію від прокурорів. Бо всі знають, що тих, кого називають причетними до замовлення вбивства - керівники Херсонщини – вони люди системи і їх не здадуть. Авжеж, це не ближнє коло президента.

Активістка Катерина Гандзюк

Але ці місцеві феодали – частина піраміди влади, на горі якої сам президент Порошенко. Витягни цеглинку з пірамідки, і обсиплеться пірамідка аж по самого фараона.

І це випадки безкарності, де засвітилися можновладці. А що вже казати про побутові історії – випадок мажора Толстошеєва, який три роки тому безкарно збив на смерть жінку в Києві. І не тільки він, а ще й пасинок Фірташа – Сергій Калиновський, харківський юнак Тигран Енгібарян і ще з півдюжини таких ось мажорів, які можуть на радощах піднімати тости за нинішнього главу держави. Бо за Порошенка вони можуть сідати п’яними за кермо, вбивати людей і їм за це нічого не буде.

Несправедливість відчувається в повітрі. Впливові бандити дивляться на нас з офіційних фото прес-служб. Замовники вбивств сміються, коли спостерігають за несамовитими спробами активістів добитись бодай малого просування розслідування кримінальних проваджень.

Система своїх не здає. Система, що замикається на самого президента. Невідомо чи будуть покарані всі ці негідники за іншого президента. Але те, що їм нічого не загрожує за нинішнього керівника країни – це точно.

Саме тому, чимало людей готові голосувати не так за Зеленського, скільки проти Порошенка. Бо, як казав Ейнштейн робити те саме, і сподіватись на інший результат – це справжнє безглуздя.