Что не так с электронным голосованием: последний скандальный опыт РФ

Процес пішов

Хоча Виборчий кодекс України та Закон "Про народовладдя через всеукраїнський референдум» вже передбачають процедури, пов'язані з електронним підрахунком голосів, електронним документообігом виборчих комісій, складанням електронних протоколів про підрахунок голосів тощо.

До теми "Путінські прихвосні": у Києві в черзі для голосування до Думи, спалахнула словесна перепалка

Проблема в тому, що поки всі ці процедури передбачені лише на папері. Відсутня підзаконна нормативно-правова база. Реального досвіду електронного голосування Україна немає навіть на пілотному рівні. Хоча, спроба його впровадити могла бути реалізована на місцевих виборах 2020 р. Проте, як виявилось, Центрвиборчом не був готовий. В січні 2020 р. голова ЦВК О.Діденко в одному з інтерв'ю дав зрозуміти, що дуже передчасно говорити про запровадження інтернет-голосування в Україні. І це поки що.

Бо за певною інформацією, в Офісі Президента, Мінцифрі та ЦВК стартувала досить активна правова, технічна та організаційна робота з підготовки е-голосування для його застосування на наступних виборах Ради і Президента. І за деякою інформацію, дуже уважно аналізувався останній досвід інтернет-голосування в РФ.

Немає межі досконалості

Нагадаю, що сусідня РФ вже пішла шляхом інтернет-голосування на виборах. Проєкт носив назву ДЕГ – дистанційне електронне голосування. До речі, вперше його апробували на виборах 2019 р. до Московської міськдуми на деяких округах через офіційний сайт мера Москви у 3 округах. Вже тоді забили тривогу електоральні аналітики, які вказали на проблему "гібридного адмінресурсу", коли через технічні маніпуляції з електронним голосуванням у підсумку перемогли провладні кандидати.

Фактично, у 2019 –  2021 роках у РФ була верифікована і запущена масштабна технологічна схема для спотворення результатів народного волевиявлення через начебто інноваційне і модне електронне голосування. У вересні 2021 році е-голосування було поширене на всю Москву (де є критична кількість виборців, готових проголосувати за опозиційних кандидатів) і ще на 6 регіонів, в тому числі в окупованому українському Севастополі.

Начебто для виборця все дуже просто: він заходить через підтверджений раніше обліковий запис на спеціальний портал (щось подібне на наш портал "Дія"), подає заяву про бажання проголосувати дистанційно і потім у дні голосування (під "шумок" пандемії в РФ дозволили голосувати три дні підряд) отримує електронний бюлетень.

Ті, хто не з Москви – голосували на загальній федеральній платформі, жителі столиці – через окрему муніципальну платформу mos.ru. Якраз з останньою і відбулись "дива" у день оголошення підсумків голосування. Зазначимо, що біля 2 з 7,5 мільйонів виборців – мешканців Москви – подали заяву проголосувати онлайн. Згодом влада робить "сюрприз" і дозволяє учасникам онлайн-голосування змінити свій вибір через механізм "відкладеного рішення" упродовж 24 години.

Читайте також Український націоналізм: чому він так бісить росіян

Це окремий момент, який власне і став найбільш небезпечним. Зрозуміло, що ще до голосування платформу тестували. Підконтрольні владі громадські структури заявили, що начебто 10% учасників тестування скористалися функцією переголосування. Говорили, що її запровадили для боротьби з тиском на виборця в умовах адмінресурсу. Буцімто виборець міг спокійно переголосувати в іншій обстановці.

Так ось, результати голосування на федеральній платформі були опубліковані через годину після завершення, в той час коли на московській платформі – лише через 16 годин. Далі ще найцікавіше: видані після затримки результати інтернет-голосування кардинально (від слова "зовсім") змінюють фінальний підсумок виборів по 8 з 15 округів в Думу. В деяких з них перемагали на звичайних дільницях опозиційні кандидати, але після е-голосування – все змінюється навпаки: перемогу дивним чином отримували провладні кандидати. Явка на електронному голосуванні в Москві склала 95,4%.

"Не важливо як голосують. Важливо як рахують!"

Справа в тонкощах. Було всім заявлено, що інтернет-голосування засноване на технології блокчейну. Нагадаємо, що для ефективного контролю за змінами під час подібного в блокчейні передбачений механізм реплікації даних на різних незалежних серверах і пристроях всіх, хто зацікавлений в доступі до даних. Якщо хтось почне ці дані змінювати, то інші вузли це побачать і просто не будуть передавати змінені транзакції та блоки. Цього не було зроблено. Всі дані знаходились лише на одному сервері – інформаційного департаменту Москви. Не існувало для влади жодної проблеми технічно змінити фінальні дані. Причому, декілька разів.

Але яким же чином технічно це було зроблено? Спеціалісти вважають, що був використаний "майстер-ключ", який знаходиться у організаторів голосування.

Справа у тому, що перезапис даних у блокчейні на відміну від зчитування вимагає це робити у всіх вузлах. Згодом слід передати по мережі, підтвердити їх, на що потрібно витратити години. Завадити цьому могло б спостереження через компьютер, підключений до блокчейну. Як раз в момент завершення голосування о 20:00 спостерігачі неочікувано втрачають можливість відслідковувати результати голосування. Працівники ФСБ, які відповідають за процес доступу спостерігачів до ноди, повинні були надати спостерігачам новий сертифікат для входження в систему, але так і не видали його, пояснюючи це тим, що стався якийсь технічний збій.

Читайте також Чому путінський режим абсолютно безпорадний

Найцікавіше було чути виправдання членів виборчих комісій та інфоцентрів щодо затримки розшифрування даних інтернет-голосування і переведення їх у протокол. Розказувались казки, що потрібно зібрати ключ, уточнити списки виборців, що страждає швидкість розробки, що потрібно перерахувати голоси тих, хто переголосував (це при тому, що в 2019 році на виборах до Московської міської думи результати були оприлюднені дуже швидко). Врешті решт, пояснили, що виною у всьому система "відкладеного голосування", яка змусила перераховувати результати голосування 300 тисяч виборців декілька разів. Виглядало як "навішуванні локшини на вуха" нерозумним виборцям. Але російське суспільство все це проковтнуло.

Але математика – точна наука. Після закінчення виборів залишилась база даних результатів е-голосування у вигляді зашифрованого списку бюлетенів з позначенням часу голосування та кандидата, за кого проголосував кожен зашифрований виборець. Аналітикам опозиційних штабів вдалось згрупувати за часовими інтервалами дані та помітити, що у певний проміжок часу (кінець неділі) кількість голосів, поданих за провладних кандидатів почала нетипово зростати, у той час коли рівень підтримки інших кандидатів залишався на незмінному рівні. Голосування закономірно мало б йти більш-менш синхронним однорідним темпом (це було помітно в більшості часових проміжків) і відображалось у стабільній кореляції голосів. Але у підсумку, наприкінці останнього дня голосування в базі даних помітні скачки у бік різкого зростання голосів за провладних кандидатів. Найцікавіше, що це чомусь відбувалось одночасно у одних і тих же проміжках часу в різних округах. Тобто мова йде фактично про скоординовані і керовані "електронні вброси" голосів як певну організовану технологію.

Влада обставила інтернет-голосування ширмою громадського спостереження, тим самим спрацювала на випередження. Для перекриття медійного шуму і унеможливлення активних акцій протесту був створений громадський штаб спостереження за виборами в Москві, який почав накачувати громадськість заявами про вдалість експерименту дистанційного голосування, відсутність суттєвих порушень і фальсифікацій тощо.

"Але що тут дивного – це ж Росія", – скажете ви. Так, в країні з кволим громадянським суспільством і авторитарною політичною культурою подібні маніпуляції з волевиявленням – закономірність. Проблема в тому, що поряд з нею знаходиться наша Україна з її поки слабкими демократичними традиціями і відсутністю реальних механізмів контролю за інтернет-голосування. Тому немає жодної гарантії, що не виникне велика спокуса перейняти "передовий російський досвід" в українському виконанні, який може бути ще більш одіозним.