Як Коломойський "кидає" партнерів і тікає від ФБР

Як виявилося, один з бізнес-партнерів Коломойського Вадим Шульман, який був власником заводів у США, запідозрив свого партнера в приховуванні доходу.

Читайте также: "Хліба та видовищ": як Порошенко використовує тему Томосу заради збереження влади

Спочатку Шульман спробував отримати свою частку, подавши позов на Коломойського та його партнера Геннадія Боголюбова у Високий суд в Лондоні, але той відмовився розглядати позов, оголосивши, що ці правовідносини перебувають за межами британської Феміди.

Вадим Шульман, який подав позов проти Ігоря Коломойського

Для цього Боголюбов, який багато років проживав у англійській столиці та навіть володів помпезною будівлею прямо на Трафальгарській площі, нашвидкоруч розлучився з дружиною. На додачу він приніс до суду чеки зі спортивного клубу в Женеві, які мали підтвердити, що насправді він мешкає в Швейцарії та суворій британській столиці не повинно бути до нього жодної справи.

Британський суд визнав ці аргументи ще навесні 2018 року та відмовився судити екс-партнерів. А наприкінці минулого року таке саме рішення про відсутність юрисдикції суд виніс за позовом націоналізованого "Приватбанку".

Але Шульман не зупинився та написав заяву на Коломойського до ФБР, звинувачуючи його в шахрайстві, зокрема, привласненні коштів зі спільного бізнесу та подальшій їх легалізації шляхом придбання нерухомості саме в Клівленді (великого готелю Westin). Сигнал про те, що в Америці згущуються хмари, прийшов до Коломойського після запиту ФБР в деякі банки на Заході, де були відкриті його рахунки. Спецслужбу цікавив рух грошей.

Розуміючи, що в разі чого Швейцарія видасть його США, Коломойський перебрався в місто Герцлія – курортне передмістя Тель-Авіва, столиці Ізраїлю, громадянство якого він має разом з паспортами України та Кіпру.

Ігор Коломойський та його партнер Геннадій Боголюбов

За інформацією журналу "Новое время", ФБР уже допитало партнерів Коломойського в США – це Моті Корф та Урі Лейбер, які є вихідцями з єврейської громади штату Флорида. Лейбер навіть входить до наглядової ради "Укрнафти", де міноритарною часткою володіє Коломойський.

Фінансувати політиків – це не лише звичка Коломойського в Україні, який одного разу в інтерв'ю, що лише протягом двох виборчих кампаній 2006-2007 років витратив 40 мільйонів доларів. Аби закріпитися в американському істеблішменті, партнери Коломойського – Корф і Лейбер – спонсорувала передвиборчу кампанію до Конгресу висуванки від Демократичної партії Деббі Мукарсел-Пауелл. За даними місцевої преси, вони вклалися щонайменше на 700 тисяч доларів.

Читайте также: Легалізація кримінальних авторитетів: на які альянси готовий піти Порошенко, аби втримати владу

Я можу підтвердити, що Коломойський, дійсно, цікавив правоохоронців з Клівленда. Мені довелося особисто спілкувався з агентами ФБР, які прибули з цього міста до Києва кілька років тому.

Вони попросили повідомити докладніше про те, як громадянин трьох країн Ігор Коломойський за спиною українського уряду підкуповував Пітера Ванхеке – директора компанії "Укрнафта", в якій нам з вами як громадянам України належить контрольний пакет – 50 % плюс одна акція.

Я мав у своєму розпорядженні копії деяких документів, які передав американцям – це таємні угоди з менеджерами "Укрнафти" про додаткове фінансове заохочення, які укладав з ними Коломойский в секреті від держави. Окрім офіційної зарплати в "Укрнафті", вони отримували значно більші кошти від міноритарних акціонерів – офшорних компаній, якими володіють Коломойський та Боголюбов.

Таким чином, західне керівництво "Укрнафти" замість того, щоб діяти в інтересах усіх власників, перебувало в залежності від олігархів та поступово перетворилося на весільних генералів. Документи свідчать: за те, щоб не втручатися в схеми олігарха в "Укрнафті", Ванхеке отримував 3 мільйони доларів щороку! Плюс була передбачена ще додаткова компенсація в розмірі 2 мільйонів 250 тисяч доларів.

Як результат, на момент усунення Ванхеке "Укрнафта" накопичила боргів перед бюджетом – 2,5 мільярди дивідендів та 10 мільярдів податкових та рентних платежів.

Але і новий керівник "Укрнафти" британець Марк Роллінз своїм приходом не спричинив нічого принципово нового. Враховуючи, що Коломойський мав на тому ж конкурсі декілька маріонеток, які не оскаржували перемогу Роллінза, я не здивуюся, що аналогічний таємний контракт олігарх запропонував і новому керівнику компанії.

Коломойський – не перший український олігарх, яким зацікавилися правоохоронні органи США. Насправді, існує помилкова думка, що американці мають розслідувати корупцію українських чиновників. Інтерес до українських справ вони проявляють лише коли є порушення американських законів. Зазвичай, це відмивання коштів у США шляхом купівлі нерухомості.

Першою та єдиною гучною справою стала справа Павла Лазаренка, який був затриманий двадцять років тому, в лютому 1999 році в аеропорту Нью-Йорка та попросив про політичний притулок – але замість захисту Американської держави отримав вирок про 8 років тюрми. Лазаренка визнали винним у вимаганні та відмиванні грошей, отриманих від свого партнера Петра Кириченка.

Павло Лазаренко був перший, ким зацікавилося американське ФБР

Загалом, тоді американці назбирали доказів, що Лазаренко отримав відкатів на суму понад 250 мільйонів доларів, і приблизно 100 мільйонів були заплечені Юлією Тимошенко, але частину епізодів не вдалося підкріпити допитами в Росії, тому їх було знято з розгляду.

Другий впливовий український олігарх, який потрапив на радари спецслужб США – це Дмитро Фірташ, якому предявлено обвинувачення у хабарництві та формуванні злочинного угрупування.

За даними ФБР, Фірташ за допомогою хабарів домовився з владою Індії про видобуток титану, підкупивши прем'єр-міністра штату Андхра-Прадеш, а продукцію запропонував авіабудівній компанії Boeing.

Дмитра Фірташа звинуватили в хабарництві

США зацікавились "індійськими" справами українського олігарха. Фірташа було затримано п'ять років тому у Відні з метою екстрадиції до США, але за допомогою судових оскаржень йому вдається досі блокувати видачу американцям.

Усі ці історії показують, що боротися з корупцією в Україні мають самі українці – годі сподіватися на те, що нашу роботу зробить хтось інший. А починається ця боротьба з обрання чесної влади на виборах. Риба гниє з голови – тому в березні ми не маємо права на помилку.